|
В Будинку культури Донецького машинобудівного заводу ВІА
«Калейдоскоп» з'явився в 1971 році - тоді всі великі
підприємства, що мали власний БК, створювали при них напівпрофесійні
ансамблі, а музиканти получали зарплату як робітники заводу. Керував ансамблем син відомого кларнетиста, ветерана
донбаського джазу Якова Хаславського
[1923-84], уродженець Тернополя піаніст і трубач Аркадій
Хаславський. Обслуговували міроприємства заводу, підробляли на танцях, потім в ресторані, та шлях на професійну
сцену виявився несподівано загородженим - в місцевій філармонії вакансії
вже були зайняті московськими супер-зірками (з українським корінням) Тамарою Міансаровою та
Валерієм Ободзинським. Довелося пробиратися на Олімп радянської естради через
окраїни - спочатку в 1974 р. була Комі-Пермяцька філармонія (м. Сиктивкар) де їм дали
штатну назву
«Парма» (Тайга) - Аркадій Хаславський (художній керівник, аранжування), Валерій Бабенко (вокал), Наташа Єфімова (вокал),
Арнольд Дєдов [1939-2020] (саксофон, флейта),
Анатолій Івушкін (барабани), Михайло «Король» Коренбліт (гітара, вокал), Василь Лазоренко (вокал),
Володимир «Парамон» Пономаренко [1945-2015] (бас, вокал),
Леонід «Ростовський» Гольденберг (клавішні, вокал), Валерій Коган (звукорежисер, адміністратор).
Окрасою концертів була танцювальна пара Аркадій Канцепольський та Ірина Юсупова - саме тільки їх і запросили до Тульської філармонії,
але вони не хотіли переїжджати туди без свого ансамблю. Отож в лютому 1975 року, поповнишись місцевими музикантами
Віктором Бутом [1951-2008] (гітара, вокал),
Михайлом Вінницьким (вокал, конферанс;
екс-«Електрон»), Олександром Григор'євим [1946-2020]
(вокал),
ВІА отримав і нову назву «Новые лица». Керівником ансамблю
призначили зятя директора філармонії, тенор-саксофоніста Валерія Чуменка (на сцені з ансамблем він не грав). Назва «Новые лица» Чуменку не сподобалася і на всеросійський конкурс політичної
пісні Сочі-76 вони поїхали з більш патріотичною назвою «Красные маки» - там вони стали лауреатами
другої премії, випередивши популярні ВІА «Добры молодцы» та «Акварели». Це дало
їм змогу записати міньон
«Первая любовь» і перспективний ВІА почали запрошувати на
телебачення. Та Чуменко вважав репертуар ансамблю недостатньо
комерційним, що й стало причиною протистояння з Хаславським. Незабаром
трапилася скандальна нагода (на зборах Хаславський за якусь
провину насварив
Вінницького і той помер через серцевий напад) і філармонія звільнила Хаславського. Росконцерт
підсуєтився і запропонував йому репетиційну базу в московському БК «Знамя
Октября» з фіктивною пропискою в якій-небудь провінційній філармонії (першою стала Владімірська).
З Хаславським йдуть майже всі музиканти та створюють новий ВІА «Здравствуй, песня»
(з закосом назви під вже мега-популярний ВІА «Лейся, песня») і досить швидко добиваються успіху.
А формально в Тулі (бо репетиційна база була в тій же Москві) залишилися
Валерій Чуменко з назвою та званням лауреатів, бас-гітарист
Володимир Пономаренко (єдиний з першого донецького складу «Калейдоскопа»
- згодом став адміністратором ансамблю), співак
Олександр Григор’єв та трубач-шоумен Юрій Веселов (екс-«Фантазия»). Оскільки Хаславський забрав всю апаратуру
і реквізит, то першим ділом Чуменко
запросив свого земляка із Запоріжжя Іллю Бенсмана (екс-«Голоса дружбы»,
«Крила», «Цветы») який мав свій концертний апарат.
(Згодом цей апарат використовувала сама Алла Пугачова, в якої «Красные
маки» грали в першому відділенні на розігріві). Але після мороки з
«Крилами» керувати ансамблем Бенсман більше не захотів - тільки грав на клавішних і робив аранжування. Тому музичним керівником Чуменко
найняв відомого джазового
трубача Геннадія Жаркова (екс-«Серебряные гитары», «Самоцветы», «Пламя»),
який наспіх і набрав новий склад ВІА: тромбоніст і
вокаліст В'ячеслав Назаров [1952-1996], місцевий гітарист Євген Струц
(екс-«Електрон») та також місцевий барабанщик Денис (?). Фронтменів підібали сильних - харизматичний і вже
легендарний Олександр Лосєв [1949-2004]
(бас-гітара, екс-«Цветы») та віртуозний Олександр Євдокимов (екс-«Добры
молодцы»; він напередодні записав складні вокальні партії на сольному міньйоні Давида Тухманова). Так само наспіх записаний міньйон
«Поцелуй для любимой»
лиш нагадав, що ансамбль все ще існує і проривом не став - всі
ці пісні
раніше хтось вже співав. В 1978 році Чуменко, в піку Хаславському, новим музичним керіником
запросив Михайла Шуфутинського, для чого його ВІА «Лейся, песня»
перевели в Тульську філармонію і певний час два ансамблі
працювали в одній програмі. Та філармонія Кузбасу пред'явила претензію
на назву «Лейся, песня» і поки вирішували конфлікт, цей ансамбль на
півроку зняли з гастролей. Під час простою музиканти «Лейся, песня»
почали підсилювати склад «Красных маков» і
першим поміняли барабанщика - взяли Володимира Засєдатєлева [1947-2020] (екс-«Лєйся,
пєсня»); потім кілька разів міняли гітаристів - недовго грав
Сергій
Дюжиков [1948-2024] (екс-«Скифы», «Голубые гитары», «Цветы»), потім Євген «Шопен»
Смислов (екс-«Надежда», «Лейся, песня»), потім В'ячеслав Іванов
(екс«Магістраль») і вже пізніше Юрій Каганович (екс-«Поющие гитары»); на
тромбон прийшов Володимир «Барсік» Грачов (екс-«Современник»), його
замінив Юрій Назаренко (екс-«Надежда»), а на
саксофоні грав Сергій Левіновський (екс-«Лейся, песня»). Але пішов Євдокименко і в
ансамблі почалася чехарда з вокалістами, що часто мінялися:
Владислав
Андріанов [1951-2009] («Лейся, песня»), угорець з Ужгорода Віктор «Вікі» Штремпіел
(екс-«Голоса дружби», «Верные друзья»),
Анатолій Ляшенко, мелітополець Олександр Калугін
(екс-«Крила», «Надежда»), Андрій Степанов [1959-2010] (екс-«Лада», «Шестеро
молодых», «Надежда») та, нарешті, надовго затрималися два автори-виконавці -
мелітополець Аркадій Хоралов (екс-«Червона рута»,
«Самоцветы») та бакинець з освітою класичного гітариста Сархан «Сархан» Курбанбеков (екс-«Фантазия»).
Ненадовго також з'явилася перша співачка, тоді вже дуже популярна телеведуча,
але слабенька як вокалістка Надія Кусакіна (екс-«Шире круг»), ще менше
співала ресторанна Ольга Сабо, яку згодом замінила Ольга Шалашова, що й
затрималася найдовше. Оскільки фронтмен Олександр Лосєв був не дуже вправним басистом, то він
залишився тільки вокалістом, а на бас взяли харків'янина Віктора
Раскіна. Значну
частину репертуару «Красных маков» складали шлягери В'ячеслава Добриніна -
аранжування до них всіх робив колишній бойфренд Алли Пугачової, клавішник
з «Лейся, песня»
Віталій «Кретов» Кретюк [1948-1991],
але з ансамблем він не гастролював. «Красные маки» записали два
міньйони -
«Скажет девчонка» та
«Чужая ты», але його популярність все ще не дотягувала до часів
Хаславського, а тим паче його нового ВІА «Здравствуй, песня». До
Олександра Градського в «Скоморохи» пішов Бенсман - спочатку його
пробували підміняти Хоралов та Левіновський, які також вміли на
клавішних (Бенсман сам грав відразу на чотирьох синтезаторах), та потім Чуменко всеж запросив відразу двох
клавішників-аранжувальників - Юрія Чернавського (екс-«Фантазия») та Юрія
Щеглова (екс-«Верные друзья»). І якщо Щеглов
мав проблеми з алкоголем і тому в ансамблі надовго не затримався та повернувся назад до Ободзинського, то
Чернавський згодом виявився справжньою знахідкою. Тим часом емігрував за
кордон Шуфутинський, через що випуск, складеного перважно з попередніх
міньйонів, лонг-плею
«Если не расстанемся» затримали і коли він нарешті з’явився у
продажу, то виглядав на той час вже старомодним* - у світі
тоді панувала
музика «диско» та електронні інструменти. Та вже через кілька
місяців, напередодні московської «Олімпіади-80», вийшов другий довгограй
«Кружатся диски» - концептуальна нон-стоп диско-сюїта
миттєво вивела
«Красные маки» в лідери радянської поп-музики. Головна заслуга в цьому
музичного керівника, клавішника і аранжувальника-експериментатора Юрія Чернавського та
супер ритм-секції із басиста Сергія Рижова [1953-2003] та барабанщика Юрія Китаєва
(всі вони екс-«Фантазия»). Закріпили своє місце в вищій лізі радянської
поп-музики «Красные маки» шістьома піснями Добриніна на різних збірниках
та сольним міньйоном Хоралова
«Давай помолчим». Та оскільки концертної апаратури, щоб вживу
повторити, те що було записано на платівках, тоді ще не існувало,
 «Красные маки» вперше в СРСР почали виступати під фонограму, за що й
були покарані - загалом «Мелодія» 7 років не випускала їх платівок, аж
поки вони не поміняли назву. В 1981 році чергове оновлення - прийшов другий клавішник Руслан Горобець [1956-2014]
(екс-«Еней», «Граймо!»,
«Чарівні гітари»,
«Водограй»,
«Крок») і з ним гітарист-вокаліст Олег Федченко
(екс-«Червоні дияволята», «Чарівні гітари»,
«Крок») та трубач Павло
Жагун (екс-«Дзвони», «Візерунки шляхів», «Гроно»,
«Чарівні гітари»). Духова секція значно
посилилася музикантами з ВІА «Лейся, песня», що після еміграції
Шуфутинського знову переживав кризу і в черговий раз розділився надвоє -
прийшли трубачі Віктор Горбунов (екс-«Лира», «Надежда», «Лейся, песня»)
і Володимир Калмиков (екс-«Лейся, песня») та тромбоніст Анатолій Мешаєв
(екс-«Лира», «Надежда», «Лейся, песня»). В такому складі «Красные маки»
стали лареатами третьої премії на Другому всесоюзному конкурсі Ялта-81
(Гран-Прі тоді там виборола «Червона рута»). Восени
Чуменко запросив Олександра Барикіна та Володимира Кузьміна, що саме
прославилися всього одним міньйоном, і друге
відділення концертів «Красные маки» акомпанували їм імітуючи
рок-гурт «Карнавал». Та після супер-успішного спільного туру, в травні 1982 року Кузьмін, прихопивши з собою
Чернавського, Рижова і Китаєва, відкололися і подалися гастролювати самостійно. За пару місяців Барикіну все ж вдалося
відвоювати в них вже розкручену назву «Карнавал» і тоді втікачі перейменувалися на
«Динамік». Чуменко не став вдруге ризикувати і набрав у «Карнавал»
Барикіну музикантів-початківців окремо - тепер суміщав роботу в обох ансамблях тільки
Руслан Горобець.
На правах нового музичного керівника в кінці 1982 року
він перетягнув у «Красные маки» решту киян з ВІА «Чарівні гітари»
- клавішника і автора-виконавця
Тараса Петриненка, басиста Миколу Кириліна і гітариста Всеволода
Татаренка (екс-«Мрія»,
«Кобза»). На барабанах недовго грав Володимир Болдирєв (екс-«Modo»,
2R+2B, «Карнавал») - його замінив Сергій Хмельов (екс-«Крила»,
«Крок»). В репертуарі до пісень Горобця додалися пісні Петриненка і
виникла коллізія - на фоні нової потужної програми першого відділення у
другому відділенні «Карнавал» почав виглядати блякло і зрештою Барикін
подався до Тухманова шукати репертуар та сильніших музикантів. Сольну
кар'єру розпочав Аркадій Хоралов - в студійних записах йому надалі
допомагали музиканти «Красных маков», а згодом Чуменко, через Калугіна,
роздобув йому акомпануючу групу «Карусель» (колишній харківський
«Фейєрверк»). Деякий час в «Красных маках» співав вже популярний
естонець Яак Йоала, власна група якого «Радар» саме була «на ремонті» -
під час його виступів на клавішних грав Сергій Педерсен. Записаний в
1983 році за протекції Яака Йоали в естонській філії ВФГ «Мелодія»
альбом «Звёздный дилижанс», складений з пісень Руслана Горобця і Тараса
Петринека, худрада не прийняла і вже анонсована платівка так і не
вийшла. Та це не завадило альбомові стати популярним у «магнітофонному
самвидаві» - це був перший поп-альбом, що росповсюджувався тільки таким
чином, бо до того у самвидаві панували виключно барди та рокери. Того ж року Алла
Пугачова переманила Горобця, Кириліна, Жагуна та Горбунова до
себе в «Рецитал» (насправді примадонна хотіла
тільки потужну мідну секцію - але не всі погодилися переходити).
 Наступного року Татаренко та новий
вокаліст, львів’янин В’ячеслав «Назарет» Синьчук пішли у
«Галактику», а мультиінструменталіст дніпропетровець Геннадій
Рябцев (вокал, гітара, клавішні, саксофон) розпочав сольну кар'єру і
тому лідер-фронтменом «Красных маков» стає Тарас Петриненко. Його вже часто запрошували на
всесоюзне телебачення і окремі його пісні виходили на збірниках «Мелодії»
(без згадки про «Маки», бо наказ Міністерства культури СРСР про
обов'язковість 80% репертуару членів Союзу композиторів не
росповсюджувався на солістів-вокалістів), коли він несподівано
та
не дописавши й половини нового альбому «Перелетная птица», вирішує
розпочати сольну кар'єру як автор-виконавець, повертається в Україну і згодом відроджує
своє «Гроно». З ветеранів у «Красных маках» залишилися тільки басист
Дмитро Рибак
(екс-«Чарівні гітари»,
«Зимний сад», «Карнавал»), клавішник
Констянтин Семченко (екс-«Лайне) та мідна секція Мєшаєв, Калмиков і Віталій Барма.
Чуменко знову набирає нових музикантів (гітарист
Микола Девлет-Кільдєєв (екс-«Зимний сад»), барабанщик Володимир Володін
(екс-«Шире круг») та комп'ютерщик Вадим Кузнецов (екс-«Союз композиторов»)) і створює паралельний проект,
тепер вже з офіційною назвою «Маки»,
фронтменом стає Семченко. Перше відділення ансамбль виступає як
«Красные маки» з духовою секцією, без Кузнецова і старим матеріалом, а друге відділення
вже як новомодні електронні «Маки» (без духовиків і Кузнецовим замість Рибака - але насправді вживу
там грав тільки Девлет-Кільдєєв).
Та
допоки «Мелодія» спромоглася
випустити платівку
«Одесса», стиль «а ля Modern
Talking», що жартівливо стали називати «Маки Токінг», вже давно вийшов з моди. Чуменко охолонув до неприбуткового
сайд-проекту і Семченко
повернувся в Таллін та розпочав сольну кар'єру з репертуаром «Маків». В 1988 році музичним керівником
та фронтменом до гурту повернувся Кирилін, але вже за рік «Красные маки» припинили існування і
всім складом перейшли в акомпаніатори до Ігоря Ніколаєва, а Рибак став його директором. В 2009 році
Дмитро Рибак та Олег Федченко реанімували діяльність
ансамблю з репертуаром початку 80-х, коли «Красные маки» складалися з
киян. Компанію їм склали клавішник Іван Давиденко (екс-«Rockin' Wolves»), басист Юрій Регін
(екс-«ХХ Век»,
«Квартира №50»,
«Вересень», «Night Block»), барабанщик Андрій Кузьменчук
(екс-«Слід»,
«Green Grey») та співак Ерік
Вайда (екс-«Кардинал»). Проте Чуменко, який
вже давно проживав у США, не надав їм права на використання назви
«Красные маки» і проект заглох. * - Під кінець 1980 року ВСГ «Мелодія» знову вчудила -
перевипустила цей альбом заново, викинувши з нього
пісню одесита Олександра Шульги, який оженився на німкені та також
емігрував. |
