|
Арт-роковий «Зимовий
сад» почали вирощувати в квітні 1980 року учні Київського
музичного училища ім. Глієра з ініціативи
співака і композитора Олександра Тищенка (він
згодом закінчив консерваторію по класах
фортепіано і композиції). Під кінець 1982 року Тишенко та барабанщик Володимир
Михальченко скооперувалися з Вадимом Лащуком (екс-«Кобза»,
«Крок»,
«АРС») і створили групу «Фавориты» - частину програми звучали арт-рокові
твори Тищенка, а решту нью-вейв Лащука у виконанні вокального тріо
«ВИС». Вже за рік Тищенко облаштував власний «Зимовий сад» (Тищенко,
Михальченко, гітарист Микола «Killday» Девлєт-Кильдєєв та басист Дмитро Рибак
(екс-«Чарівні гітари»)) в філармонії неблизького
Хабаровська. «Зимовий сад» активно гастролював
по Сибіру та Далекому Сходу і його перший
магнітоальбом «Я снова в пути» випадково потрапив на західне
радіо... І саме в цей час з'явився сумнозвісний наказ №361 Міністерства культури
СРСР про впорядкування діяльності ВІА та дискотек - в неофіційному
списку, який циркулював в відділах культури обкомів КПРС, із 75
зарубіжних і 40 радянських груп єдиним забороненим гуртом з України був
саме «Зимовий сад». Гурт вигнали з роботи і два роки він
провів в стані коми. Тищенко тим часом керував
чернівецьким ВІА «Черемош», через
рік для Ауріки Ротару створив в Вінницькій філармонії гурт «Елліпс». Поки Ауріка
перебувала в декретній відпустці, нові
віяння в країні відродили «Зимовий сад» (Тищенко, Михальченко, гітарист Ігор
Завгородній (екс-«Слід») та басист Ігор Давидянц).
Через рік «Зимовий сад» повернувся до Києва (в ТО «Київстудсервіс») і записав
магнітоальбом в стилі прогресив-рок «На скрещеньи степных дорог». Після
вдалого виступу на «Інтершансі-89» та третього
місця на «Червоній руті», гурт гастролює в США і
Канаді. Останньою роботою «Зимового саду»
стала симфонічна поема «Доля» на вірші Тараса
Шевченка, виконувана разом з хором і симфонічним
оркестром. З 1990 року Тищенко працює самостійно, з
перемінним успіхом намагаючись поєднати арт-рок
з поп-музикою (колишні музиканти «Зимового саду»
котрийсь час виступали під вивіскою «Хот Хауз»).
Сольний альбом Тищенка
«Світ за склом»
розтиражувала на касетці фірма «Кобза», а він сам
намагається створити музичний центр «Зимовий
сад». В 1991 році Тищенко записує альбом
християнської музики з американською співачкою
Денін Александров і чоловічою хоровою капелою
ім. Л.Ревуцького (в Україні альбом тиражувався
студією «Динамо Київ»). За назвою альбому -
«Разом» проводяться щорічні акції-гастролі по
Україні Тищенка, Александров та її
друзів-музикантів із Нешвілла. В 1992 році Тищенко
став дипломантом «Славянського
базару» та поп-фестивалю у Вільнюсі.
 В кінці 1993 року побачив світ черговий
альбом Тищенка - «Сам по собі», не дуже прихильно
зустрінутий слухачами; так само як і альбом
написаний для Ауріки Ротару. Успіх повернувся до
Тищенка тільки в кінці 1994 року - пісня «Враги» у
виконанні Таїсії Повалій за
результатами хіт-параду «12 - 2» стала кращою
піснею року в Україні. Та творчі проблеми не
полишають Тищенка і надалі - він починає співати
попсові пісеньки Олександра Злотника, які й
стали основою відеоальбому «Отзовись». Попри все
з початку 1995 року починає функціонувати його
власна студія звукозапису «Зимовий сад» - першим
став аранжований Тищенком альбом Валерія
Малишева
«Белый
дым». В кінці 1996 року лейбл
НАК
випустив альбом ... російськомовної
танцювальної попси від Тищенка
«Мы такие
разные», а він сам почав заново збирати свій
колись знаменитий гурт «Зимовий сад». Із старого
складу залишився тільки барабанщик Володимир
Михальченко, на гітарі грав Роман Суржа, а на
клавішних і басу екс-Гадюкіни
Павло Крохмальов та Ігор Мельничук. Новий альбом
«Следуй за мной» навесні 1998-го випустив
лейбл «Нова рекордс». Через рік з’явися CD
«Прима-балерина»
з піснями Олександра Злотника.
|
