Тарас  ПЕТРИНЕНКО

Свій шлях на саму вершину української поп-музики Тарас Петриненко починав як і більшість його ровесників з танцмайданчика, де на початку 1969 року заспівав «Еней», складений з учнів спеціальної музичної школи ім. Лисенка. Через рік «Еней» дебютував на телебаченні і майже два роки був безперечним лідером української рок-музики. В кінці 1971 року Петриненко створив новий, дещо попсовіший гурт «Дзвони», та через три роки знову об’єднався з друзями з «Енея». Новостворений ВІА «Візерунки шляхів», довантаживши лірику «Дзвонів» (власне самого Петриненка) та фолк-рок «Енея», патріотикою членів спілки композиторів, на початку 1975 року записали на «Мелодії» платівку-гігант. Відразу ж гурт запросили до Укрконцерту, де під вивіскою «Гроно» він проіснував ще рік - та Петриненка призвали до армії і ансамбль майже повним складом перейшов у «Чарівні гітари». Після служби Тарас недовго керував знаменитою «Мрією», та після того як їм заборонили виконувати власні пісні (зокрема такий шедевр як «Пісня про пісню»), він з гуртом «Чарівні гітари», в якому вже грала частина колишніх музикантів «Грона», емігрував до Росії. З 1982 року Петриненко в тульському ансамблі «Красные маки», який на той час складався переважно з українських музикантів. З «Маками» він записав свої перші російськомовні хіти - «Погасшие звезды», «Перелетная птица», «Я скоро вернусь», та не чекаючи коли він стане вже зовсім модним всесоюзним поп-співаком, восени 1986 року повертається в Україну, в поп-музиці якої тоді був глибокий застій. Рік він сам працював в Укрконцерті зі старим репертуаром, а в листопаді 1987 року перейшов до Київконцерту і разом з гітаристом Ігорем Шабловським (екс-«Еней», «Візерунки шляхів», «Гроно», «Чарівні гітари», «Синяя птица», «Аеробус») та співачкою Тетяною Горобець (екс-«Гроно», Театр естради) відроджує «Гроно». Спочатку репертуар дублював «Маки», та з’явилися «Україна», «Пісня про пісню» і досить швидко Петриненко став лідером української пісні. Дещо політизований і розтиражований лейблом «Кобза», альбом 1989 року «Я професійний раб», здається зовсім не мав вад. Цікаво, що всі вважали «Гроно» поп-гуртом, хоч весь альбом був аранжований в стилі прогресив-рок та арт-вейв. В 1991 році Петриненко почав запис для «Аудіо України» альбому «Господи, помилуй нас», який був завершений лише через два роки. Причиною тому розвал гурту «Гроно» - одного разу акомпануючі музиканти просто не повернулися із зарубіжних гастролів. Та це не відбилося на якості альбому - за підсумками 1993 року він визнаний кращим в Україні. В 1995 році метр нашої поп-музики мабуть вирішив спочити (на лаврах) і несподівано став ві-джеєм - він деякий час вів на центральному телебаченні програму «Колискова для дорослих». Влітку 1997 року на «Таврійських іграх - VI» Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда». В кінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Петриненка «Любов моя», планується нарешті розтиражувати і попередній. В 1999 році за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки, солісту-вокалісту концертно-творчої організації «Київщина» Тарасу Петриненку присвоєне звання Народного артиста України; одночасно звання Заслуженої артистки України присвоєне його напарниці Тетяні Горобець. В 2003 році лейбл Атлантик таки визнав Тараса Петриненка рокером і видав збірник його пісень в серіїї «Рок Легенди України».