|
 Свій
шлях на саму вершину української поп-музики Тарас Петриненко починав
як і більшість його ровесників з танцмайданчика, де на початку 1969
року заспівав «Еней», складений з
учнів спеціальної музичної школи ім. Лисенка. Через рік
«Еней» дебютував на телебаченні і
майже два роки був безперечним лідером української рок-музики. В кінці
1971 року Петриненко створив новий, дещо попсовіший гурт «Дзвони», та
через три роки знову об’єднався з друзями з
«Енея». Новостворений ВІА «Візерунки
шляхів», довантаживши лірику «Дзвонів» (вірніше Петриненка) та фолк-рок
«Енея», патріотикою членів спілки
композиторів, на початку 1975 року записали на «Мелодії» платівку-гігант.
Відразу ж гурт запросили до Укрконцерту, де під вивіскою «Гроно» він
проіснував майже рік. Після служби в армії Петриненко недовго керував
знаменитою «Мрією», та після того
як їм заборонили виконувати власні пісні (зокрема такий шедевр як «Пісня
про пісню»), він з гуртом «Чарівні
гітари» емігрував до Росії.
 З
1982 року Петриненко в тульському ансамблі «Красные маки», який на той
час складався виключно з українських музикантів. З «Маками» він записав
свої перші російськомовні хіти - «Погасшие звезды», «Перелетная птица»,
«Я скоро вернусь», та не чекаючи коли він стане вже зовсім модним поп-співаком,
повертається в Україну. В 1986 році Петриненко разом з гітаристом Ігорем
Шабловським (екс-«Еней», «Гроно»,
«Синяя птица», «Аеробус») та співачкою Тетяною Горобець (екс-Театр естради)
відроджує «Гроно». Спочатку репертуар дублював
«Маки», та з’явилися «Україна», «Пісня про пісню» і досить швидко Петриненко
став лідером української пісні. Дещо політизований і розтиражований
лейблом «Кобза», альбом 1989 року «Я професійний раб», здається зовсім
не мав вад. Цікаво, що всі вважали «Гроно» поп-гуртом, хоч весь альбом
аранжовано в стилі прогресив-рок.
В 1991 році Петриненко почав запис для «Аудіо України» альбому «Господи,
помилуй нас», який був завершений лише через два роки. Причиною тому
розвал гурту «Гроно» - одного разу акомпануючі музиканти просто не повернулися
із зарубіжних гастролів. Та це не відбилося на якості альбому - за підсумками
1993 року він визнаний кращим в Україні. В 1995 році метр нашої поп-музики
мабуть вирішив спочити (на лаврах) і несподівано став ві-джеєм - він
деякий час вів на центральному телебаченні програму «Колискова для дорослих».
Влітку 1997 року на «Таврійських іграх - VI» Петриненко отримав Всеукраїнську
премію в галузі музики та масових видовищ
«Золота Жар-птиця» в номінації
«Жива легенда». В кінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний
альбом Петриненка «Любов моя», планується нарешті розтиражувати і попередній.
В 1999 році за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва
та вагомі творчі здобутки, солісту-вокалісту концертно-творчої організації
«Київщина» Тарасу Петриненку присвоєне звання Народного артиста України;
одночасно звання Заслуженої артистки України присвоєне його напарниці
Тетяні Горобець. В 2003 році лейбл Атлантик причислив Тараса Петриненка
до когорти рок-музикантів і видав збірник його пісень в серіїї
«Рок Легенди України».
|
