СВІТЯЗЬ

ВІА «Світязь» був створений в Волинській філармонії в лютому 1973 року, в першому складі Олександр Воскобойник, Ігор Лобода, Леонід Череповський, Неллі Сташевська, Антоніна Сухорукова (Маренич) та Валерій Маренич. Ансамбль багато гастролював, але вже під кінець року був розпущений (можливо через порушення трудової дисципліни?), а подружжя Мареничів виділене в окрему концертну одиницю.

У 1974 році філармонія запросила на фонди і штатний розклад розформованого ВІА «Світязь» вже популярний ансамбль «Карпати» (транзитом через хмельницькі «Товтри»). Саме цьому самодіяльному ВІА під керуванням Валерія Громцева [1949-2020] з Чернівецького будинку культури текстильників Володимир Івасюк довірив у жовтні 1970 року перше виконання на телебаченні «Червоної рути» та «Водограю». Пісні Громцева «Жовтий лист» та «Івана Купала» на початку 70-х були в репертуарі майже всіх буковинських та галицьких ансамблів. Та участь в тому ж році з двома піснями в музичному телефільмі «Ты + я = весна» колишньої слави ансамблеві не повернула. Так само як ще кілька пісень, що крутились по радіо і згодом, з великим запізненням, виданих на збірнику «Естраднi Ансамблi України». Стало зрозуміло, що наявних вокалістів (Тетяна Ліцман, Сергій Вінницький, Леонід Фарбер і сам Громцев) недостатньо - потрібен яскравий фронт-мен. Саме в цей час Василь Зінкевич покинув знамениту «Смерічку» і в листопаді 1975 року його вмовили стати солістом «Світязя». Проте справжній успіх прийшов тільки у 1977 році, коли на екрани вийшов музичний фільм «Мелодії голубих озер», підкріплений студійним теле-концертом - вони враз зробили «Світязь» найпопулярнішим ВІА в Україні. Разом з Зінкевичем на сцені сяяв вокальний квартет Лариса Півачук, Зінаїда Пронько, Ірина Мельник та Ольга Хоменко (останні дві також грали на скрипках). В 1979 році в ансамблі з'явився ще один фронт-мен Олександр Гаркавий (екс-«Багряные бригантины», «Олеся»). Таланту барабанщика Ігора «Тура» Бердея тоді на жаль не розгледіли - тільки через десятиліття він став відомим співаком і Заслуженим артистом України. Та бути ансамблем №1 в Україні для Громцева було замало - він хотів всесоюзної популярності. Тому вже за два роки в репертуарі Зінкевича понад половину пісень становили російськомовні - Василь тому як міг пручався і навіть відмовлявся видаватися на платівках, що й призвело до конфлікту. Отож в 1979 році, передавши місце художнього керівника Зінкевичу, Громцев залишив своє дітище і перебрався до Севастополя (там він зібрав свій недовговічний проект ВІА «Море», потім керував «Червоною рутою»», «Чайками» і закінчив на флотському оркестрі «Графская пристань»). Ну а у «Світязя» почалася лихоманка з музичними керівниками, які мінялися чи не щороку - Станіслав Чуєнко, Михайло Мусієнко, Олександр Сєров, Володимир Домшинський, Олександр Дерев’янко, Дмитро Гаршензон  і нарешті Ігор Перчук. Але насправді, на відміну від інших ВІА, підбором музикантів у «Світязі» займався не музичний керівник, а адміністратор, ветеран ансамблю ще з часів «Карпат» саксофоніст Іван «Бригадир» Благун - музичні ж керівники відповідали тільки за аранжування і їх часта зміна тільки сприяла розмаїттю музичної палітри. Навесні 1983 року від «Світязя» відбрунькувалися у ВІА «Серпанки» Михайло Мусієнко і співачка Лілієя Сандулесу (вона прийшла разом з Олександром Сєровим, що недовго намагався перевести ансамбль  на шоу-бізнесові рейки). Але чергова інкарнація колись львівського ВІА «Серпанки» протрималися лише півроку і Мусієнко повернувся. До середини 80-х у «Світязі» зібрався музично найсильніший склад - Василь Зінкевич, Іван Благун, Олександр Гаркавий, Ігор Перчук (клавішні, екс-«Панорама»), Михайло Мусієнко (вокал, клавішні), Валерій «Ленін» Ткаченко (гітара; екс-«Гуцули»), Дмитро Гершензон (бас-гітара; екс-«Дністер», «Збруч», «Море»), Ігор Сазонов (барабани; екс-«Збруч»), В'ячеслав Блащук (труба; екс-«Олеся»), Валерій Катаєв (тромбон; екс-«Олеся»), Василь Ємець (труба), Петро Драгун (скрипка), В'ячеслав Тимофійчук (скрипка). Музиканти залюбки грали джаз-рок і кантрі, та репертуар «Світязя» здебільшого залишався застійним - всі ті самі пісні умовних Дутковського / Дворського / Домшинського виконували сотні професійних та самодіяльних ВІА по всій Україні. Рятував «Світязь» супровід Василю Зінкевичу, який ставився до свого репертуару дуже прискіпливо, що дозволяло йому залишатися поза часом і модою. Проте, на відміну від «Водограя», «Смерічки», «Крил», ансамбль все ж не асимілювався в безликий акомпанемент свого худрука-лідер-вокаліста. В 1985 році Олександр Гаркавий разом з Ольгою Гаркавою (Хоменко) відлучається працювати до Криму та за два роки повертається. В 1987 році проводиться омолодження «Світязя» - зникає духова секція та скрипалі і до Зінкевича, Благуна, Гаркавого, Перчука та Гершензона доєднуються Анатолій Говорадло (вокал, гітара; екс-«Ялинка»), Андрій Остапенко (клавішні), Віктор Петлій (клавішні) і Роман Ланкіос (барабани). В 1989 році Перчук перебирається в «Студію Лева» і повертає віжки правління Гершензону, який переключається на клавішні. Через рік від «Світязя» вдруге відбрунькувався ретро-філіал у вигляді гурту «Світ» на чолі з Ольгою та Олександром Гаркавими. А на перші ролі у «Світязі» виходить автор-виконавець Анатолій Говорадло - його жартівливі пісні «Мамо, матусю», «Мільйонер», «Миколине весілля» повертають «Світязь» на вершини популярності. Добрі стосунки із студією звукозапису Волинського радіо, а згодом студією «Олекса», та мобільний склад (окрім Зінкевича, Гершензона і Говорадла в гурті залишався ще тільки барабанщик Роман Ланкіос) сприяють тому що «Світязь» стає одним з найпродуктивніших виконавців в українській поп-музиці початку 90-х.
Та в 1993 році, коли останні учасники ансамблю також емігрували за кордон, філармонійний ВІА «Світязь» припиняє існування - замість нього оформлюється дует «Світязь». Весною 1996 року лейбл НАК випускає першу офіційну касетку дуету «Ні, я не ту кохав». Тим часом Говорадло і Гаршензон створюють нову програму Оксані Білозір - згодом відображену на їхній спільній касетці «Святкова Оболонь». За сприяння АТ «Оболонь» в кінці літа 1998 року, фірмою «Караван CD» був випущений перший компакт дуету - «За вашими листами». З 2000-го «Світязь» перетворюється на комік-дует - Говорадло і Гаршензон вели на Першому національному телеканалі жартівливу музичну програму «Ераплан»…
В 2013 році Гершензон емігрував до Ізраїлю, а Говорадло розпочинає сольну кар'єру, час-від-часу збираючи з сесійними музикантами живий «Світязь Band», постійними учасниками якого є тільки його діти, бек-вокалістка Оксана та клавішник Ігор Говорадло.