 Згідно
з легендою тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті
ВІА в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний
струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько
оформила їх самостійною творчою одиницею...
Валерій Маренич (14.12.45) родом з Кривого Рогу, його дружина Антоніна
Сухорукова (17.03.50) та її сестра Світлана (01.03.56) - корінні росіянки
з Самари (тоді Куйбишева), а потрапили вони всі до Луцька з... Казахстану.
Антоніна починала співочу кар’єру в вокальному октеті московського естрадного
оркестру «ВІО-66» Юрія Саульського, з 1971 року вона разом з Валерієм;
за два роки до них приєдналася Світлана. Тріо виграло перше місце на
огляді ВІА в Харкові, для поїздки на молодіжний фестиваль на Кубу (правда
в Гавану їх так і не пустили). На телеекранах України вони з’явилися
в 1978 році і протягом трьох років з ефіру не зникали - почалася ера
Мареничів. Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу
ж зникли - залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні:
«Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю»,
«Несе Галя воду», «Ой, під вишнею...», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?».
В 1979 році ВФГ «Мелодія» оперативно випустила довгограй Мареничів,
Укртелефільм зробив його відеоверсію. Та не все йшло так гладко як здавалося
- Мареничам ще по інерції присвоїли звання Заслужених артистів України
- а вже повним ходом йшла не об'явлена війна між ними і чиновниками
від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися
від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду,
не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й
захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати
в офіціозному концерті до дня колгоспника, спалахнув скандал - історія
потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною
Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений
свіжознятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні.
Таке
раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України, спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади - а вони як і раніше
жили утрьох в однокімнатній квартирі. Деякий час художнього керівника
тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков.
 Із небуття Мареничі повернулися
тільки на початку 1994 року - вони розпрощалися з Волинською філармонією
і вже самостійно відмітили 20-ти річчя творчої діяльності великими концертами
в столичному палаці «Україна». На студії «Олекса» тріо зробило серію
реміксів своїх старих хітів з сучасним музичним супроводом, по тому
дебютувала як композитор Антоніна Маренич. Вона також записала цикл
з семи телепередач під загальною назвою «Колисанка». Лейбл Оберіг-ХХІ
в 1998 році випустив перший компактдиск Мареничів «Три тополі» з піснями
з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, через два роки перевидали
перший альбом - «Ой, під вишнею...». В лютому 2003 року Антоніні, Світлані
і Валерію Мареничам присвоєне звання Народних артистів України. З цієї
нагоди лейбл «Taras Bulba Entertainment» скомпілював збірник
«Співає
Тріо Маренич».
Валерій Маренич все частіше виступав сольно і в самому кінці 2004-го
знамените тріо розпалося. Першим оговтався Валерій - вже за півроку
випустив довгограй
«Пісні
Волинських авторів». |
