ТРІО МАРЕНИЧ

Мареничi - 1978Згідно з легендою тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА «Світязь», в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт під гітару був настільки вдалим, що філармонія швиденько розформувала перший склад «Світязя» і оформила Антоніну і Валерія Мареничів самостійною творчою одиницею...
Валерій Маренич родом з Кривого Рогу, його дружина Антоніна Сухорукова та її сестра Світлана - корінні росіянки з Самари (тоді Куйбишева), а потрапили вони всі до Луцька з... Казахстану. Антоніна починала співочу кар’єру разом з Валентиною Толкуновою в вокальному октеті московського естрадного оркестру «ВИО-66» Юрія Саульського, з 1971 року вона разом з Валерієм; за два роки до них приєдналася Світлана. Тріо виграло перше місце на огляді ВІА в Харкові, для поїздки на молодіжний фестиваль на Кубу, але в Гавану їх так і не випустили. На телеекранах України вони з’явилися в 1978 році і протягом трьох років вони ефір не полишали - почалася «ера Мареничів». Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж швидко зникли - залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні: «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой, під вишнею...», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?». В 1979 році ВФГ «Мелодія» оперативно випустила довгограй «Поёт трио Маренич», Укртелефільм зробив його відео-версію. Та не все йшло так гладко як здавалося - Мареничам ще по інерції присвоїли звання Заслужених артистів України - а вже повним ходом йшла не об'явлена війна між ними і чиновниками від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду, не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті (до дня колгоспника), спалахнув скандал - історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ понизити Мареничам гастрольну атестацію тільки до меж Волинської області, був розмагнічений фільм-концерт 1979 року (фільм-концерт 1982 року випадково зберігся в архівах), припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України, спричинило до появи чуток про їхню втечу до Канади - а вони як і раніше жили утрьох в однокімнатній квартирі в Луцьку. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков. Мареничі - 2001Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 року - вони розпрощалися з Волинською філармонією і вже самостійно відмітили 20-ти річчя творчої діяльності великими концертами в столичному палаці «Україна». На студії «Олекса» тріо зробило серію реміксів своїх старих хітів з сучасним музичним супроводом, по тому дебютувала як композитор Антоніна Маренич. Вона також записала цикл з семи телепередач під загальною назвою «Колисанка». Лейбл Оберіг-ХХІ в 1998 році випустив перший компакт-диск Мареничів «Три тополі» з піснями з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, через два роки перевидали перший альбом - «Ой, під вишнею...». В лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєне звання Народних артистів України. З цієї нагоди лейбл «Taras Bulba Entertainment» скомпілював збірник «Співає Тріо Маренич».
Валерій Маренич все частіше виступав сольно і в самому кінці 2004-го знамените тріо розпалося. Першим оговтався Валерій - вже за півроку випустив довгограй «Пісні Волинських авторів».

 


© КМ студія