|
Односельчанка Софії Ротару - Лілія Сандулесу
(28.02.58) шлях на професійній сцені розпочала в 1977 році в чернівецькому
філармонійному ВІА «Жива вода». Через три
роки, разом з Олександром Сєровим перейшла
у волинську філармонію (ВІА «Світязь», «Серпанки»),
але за рік їхні шляхи розійшлися. Влітку 1982 року на Всеросійському
конкурсі виконавців в Сочі Сандулесу була лише третьою (і це при чотирьох
перших і трьох других місцях), та вже у вересні перемогла на конкурсі
артистів естради України в Чернівцях (випередивши
сестер Ротару, Олександра
Сєрова, Віталія Білоножка і
Павла Дворського). В 1984 році Сандулесу
запросили до Київського мюзик-холу; з’явилася можливість частенько записуватися
на радіо (з часом її прізвище почало вимовлятися на український лад
- Сандулеса). В 1985 році вона добилася першого справді великого успіху
- з піснею Володимира Бистрякова «Гончарный
круг» пройшла в фінал всесоюзного телефестивалю «Пісня року»; фірма
«Мелодія» випустила її міньйон «Спочатку ти».
В 1987 році Лілії Сандулесі присвоєне звання Заслуженої артистки України.
А через рік вона повернулася на Буковину співати з власним гуртом «Селена».
Провінційна співачка вже не така часта гостя на радіо і телебаченні
і в 1990-му вона повертається до столиці - в театр «Етюд». Нова хвиля
популярності Сандулеси надходить тільки в 1992 році, коли вона об’єднується
в дуеті з Іво Бобулом. Дует виступає все більше
по закордонах, де й виходить їхній компакт «Берег любови». З часом в
репертуарі Сандулеси з’явилися сильні драматичні пісні -
«Несу свій хрест», «Зраджене
кохання». В 1996 році Лілії Сандулесі присвоєне звання Народної артистки
України. По десятиріччю спільного творчого, а потім і сімейного
життя Сандулеса розлучилася з Бобулом. В 2004 році вийшов її сольний компакт з невибагливою назвою
«Співає Лілія Сандулеса». На початку 2006-го року Лілія Сандулеса
повернулася на помешкання до Чернівців. |
