|
Після творчого конфлікту з Василем Зінкевичем, що вперто не хотів ставати всесоюзною зіркою з російськомовним репертуаром,
Валерій Громцев [1949-2020] (екс-«Карпати»,
«Товтри», «Світязь»)
під кінець 1979 року отримав пропозицію переїхати до Криму і очолити
«Червону руту», проте спочатку ризикнув
розкрутити новий ансамбль з нуля. Севастопольський ВІА «Море» здав програму в лютому 1980 року
і від решти подібних ансамблів вона відрізнялася переважно морською тематикою пісень - по радіо крутили одну їх пісню «Бумажные кораблики».
В стартовому складі, який розбігся вже через рік, розпочинав свою співочу кар'єру
Іво Бобул, а серед інших музикантів виділявся хіба що майбутній керівник
«Світязя» бас-гітарист Дмитро Гершензон (екс-«Днестр»,
«Збруч»).
З другого складу музикантів ніхто потім себе не проявив. Ансамбль виявився побічно замішаним в фінансових
махінаціях адміністраторів філармонії з лівиви концертами - за допомогою
покровителів з дуже високих кабінетів кримінальну справу зам'яли, але
«Море» в грудні 1982 року про всяк випадок розформували. Надалі Громцев
керував «Червоною рутою», ПК рибаків
м.Севастополя, «Чайками» і закінчив на
флотському оркестрі «Графская пристань», для якого написав Гімн
Військово-морського флоту Ураїни «Браття, послужим Україні ми!», коли
цього флоту ще не існувало. В 1999 році Громцев емігрував до Ізраїлю… |
