АРНІКА

Трубач Володимир Кіт почав грати джаз в 1955 році в квінтеті Ігоря Хоми, що згодом розрісся до джаз-бенду «Ритм», а потім перетворився в «Медікус». З цим колективом він виступав на джаз-фестивалях Тарту-60, Таллінн-66 та Таллінн-67. Паралельно Володимир Кіт грав в різноманітних оркестрах, та з 1961 року також періодично виступав із своїм квартетом в кафе «Веселка». Саме в цьому кафе в 1966 році і почав виростати приквел «Арніки» - до квартету тоді прийшов піаніст Юрій Варум [1949-2014]. Згодом приєдналися співак і бас-гітарист Петро Полтарєв та барабанник Іван Господарець. До 1969 року склад збільшився - прийшли гітарист Мирослав Цюпак, тромбоніст Богдан Заяць та басист Ігор Гунько і вже як джаз-ансамбль «Еврика» вони влаштувалися під дах аптекоуправління з репетиційною базою в самому центрі Львова - навпроти театру Заньковецької. Художнім керівником ансамблю став співак Володимир Васильєв (син директора аптекоуправління Віри Миколаївни Васильєвої). Та навесні 1971 року на першому фестивалі «Львівська весна» ансамбль виступив невдало - перемогу тоді здобув біг-бітовий гурт «Quo Vadis?» з фізико-механічного інституту. Саме з запрошення в листопаді 1971 року з «Quo Vadis?» двох авторів-виконавців Віктора Морозова та Віктора Канаєва власне і починається історія цього ВІА. Ансамбль спочатку називався просто «Аптека», а яскраву назву «Арніка» (квітка-афродизіяк) обрали в лютому 1972 року, по дорозі на західноукраїнський відбірковий тур Всесоюзного телевізійного конкурсу художньої самодіяльності «Алло, мы ищем таланты». На відборі «Арніка» розділила перше місце з вижницькою «Смерічкою», а в червні 1972 року стала лауреатом московського фіналу. На той час Юрій Варум вже покинув «Арніку» і подався на заробітки на професійну сцену (після кількох років поневірянь в різних провінційних філармоніях, він повернувся до Львова і почав керувати джаз-оркестром, що грав в кінотеатрі «Україна»). Музичним керівником «Арніки» став Володимир Кіт, а на заміну Варуму прийшов клавішник і саксофоніст Орест Дутко (екс-«Ореол»). Разом з ним з прийшли співачки Ольга Щербакова (екс-«Ореол») та Мирослава Ворко (Щербакова згодом повернулася в «Ореол» і її замінила Валерія Буслаєва). Лауреатство дало змогу «Арніці» записати на «Мелодії» першу платівку-міньйон. Обробки українських народних пісень «Чорні очка, як терен» та «Чорна рілля, ізорана», зроблені Віктором Морозовим, стали "класичними" і згодом виконувалися чи не кожним другим українським ВІА (як самодіяльним, так і професійним). «Арніка», разом з іншими лауреатами конкурсу, провела великий гастрольний тур теренами СССР, та при поверненні додому замість слави і визнання її чекали репресії - органи звинуватили музикантів в націоналізмі. Врятувала музикантів Віра Васильєва, яка взяла музикантів на поруки, влаштувала їх на роботу в підрозділах аптекоуправління, а також допомогла віднайти в архівах докази, що «Чорна рілля, ізорана» не повстанська пісня, а набагато давніша козацька. В 1973 році «Арніка» записала свою другу платівку - тепер вже LP «Естрадний ансамбль Арніка». Поряд з обробками народних пісень та поп-шлягерами на ній звучить психоделічна арт-джаз-рокова сюїта «Весна» - свідчення надзвичайно високого професіоналізму музикантів та й взагалі перший записаний твір у цьому стилі в СССР (навіть в Москві джаз-рок тоді ще не грали - «Козёл на саксе» (Олексій Козлов) тільки починав збирати свій знаменитий «Арсенал»). Та в 1974 році джазу в музиці стало менше - Володимир Кіт покинув «Арніку» і створив собі в ОМА (об'єднанні музичних ансамблів) новий ансамбль «Маки». Замість нього прийшов трубач Володимир Копоть, а музичним керівником став Віктор Морозов. В 1975 році на професійну сцену в «Ровесник» Івана Поповича пішли Дутко і Канаєв. Натомість прийшли - юна співачка Вікторія Врадій, клавішник Валерій «Перець» Галіца (екс-«Прометей», «Ореол») та гітарист Валентин Нестеренко. Ансамбль грає на танцях в «Міліції» (клуб УВС) та ризикує перетворитися на рядовий банальний ВІА - аж раптом Володимир Івасюк зводить «Арніку» з композитором, відставним генералом міліції Олексієм Екімяном [1927-1982], що саме шукав колектив для запису низки своїх україномовних пісень. Міньйон із супер-хітом «Сонячний дощ» вмить повертає «Арніці» лідерство в українській поп-музиці. Та наступний 1976 рік позначився трагічною подією - не стало мецената ансамблю, керуючої аптекоуправлінням Віри Васильєвоїї, і без її підтрики ансамбль, на піку своєї слави, розпадається. Морозов, Нестеренко, Копоть і Галіца йдуть до Івана Поповича в його філармонійний «Ровесник», що через рік став черговою «Ватрою». Дутко та  Канаєв натомість  очолили івано-франківський філармонійний ВІА «Беркут».

В 1977 році в «Сараї» (БК телевізійного заводу) Володимир Васильєв, спеціально для участі в телеконкурсі «Шире круг», збирає новий склад «Арніки»: музичний керівник, клавішник Зеновій Левковський, скрипаль і клавішник Роман Лозинський [1955-2014], гітарист Юрій Луцейко, барабанщик Михайло Лундін, трубач Михайло Попович, тромбоніст Володимир Арсеньєв, співачки Світлана Соляник та Оксана Харіна (Кіт) і недовго з ними тусувалися Ігор Білозір з Оксаною Розумкевич. Та відразу ж після зйомок в Останкіно музиканти розбіглися - більшість з них віддали перевагу «Ритмам Карпат».
Наступного року в «Роксі» (БК залізничників) Васильєв знову збирає «Арніку» - на цей раз, по рекомендації незмінного, ще з часів «Еврики», звукорежисера Леоніда Зіммера, запросили цілком вже сформований колектив - вибрали гурт «Львів'яни», що грав на танцях в клубі «Енерго» (музичний керівник і гітарист Олександр Левінсон, клавішник Ігор Порецький, барабанщик Володимир Назаров, басист Славко Когут, трубач Михайло Попович, саксофоніст Ігор Трух і співачка Світлана Соляник). До них додалися співаки Юрій Матійчин та Орест Жукевич [1950-2010]. На початку 1979 року до «Арніки» повернулися Віка Врадій та Юрій Варум, який став новим музичним керівником. Також з ними прийшла співачка Оксана Яремко. В квітні 1979-го «Арніка» отримала два дипломи на Республіканському фестивалі комсомольської пісні «Молоді голоси» в Хмельницькому, а в серпні в Ялті диплом IV Всесоюзного фестивалю радянської пісні «Крымские зори». На збірній платівці лауреатів фестивалю «Крымские зори-79» була розміщена перша українська пісня в стилі диско «В Самборі» - її написав колишній саксофоніст «Львів'ян» Роман Хабаль і вона дісталася «Арніці» у спадок. Ще дві пісні у виконанні Віки Врадій вийшли на збірному міньйоні «Эстрадные ансамбли Украины». Та записи на платівках і свіжі фестивальні регалії не допомогли «Арніці» - при відборі на місце п'ятого складу «Ватри» худрада філармонії вибрала хоч музично слабші, але ідеологічно більш правильні «Ритми Карпат». Як втіху можна вважати те, що «Арніці» так ніколи і не довелося виконувати нав'язаних чиновниками обов'язкових пісень членів союзу композиторів. В 1980 році відбулися останні зміни в цьому складі «Арніки» - прийшли басист Юрій Закаль (екс-«Медікус»), перкусіоніст Іван Вощина і вкотре відлучилася Віка Врадій. В 1981 році «Арніка» записала альбом, але ВФГ «Мелодія» сподобилася випустити через рік тільки міньйон «В Самборі» - коли музика диско давно вийшла з моди, а ансамблю вже не існувало.

  Музиканти «Арніки» одними з перших зрозуміли, що еклектичний жанр ВІА на цьому етапі себе вже вичерпав і вони знову повертаються до джаз-року, тепер вже електронного. Восени 1981 року Варум, Врадій, Назаров, Матійчин, Левінсон, Вощина, та басист Володимир Бебешко створили новий гурт «Рок-контраст», який вдалося влаштувати тільки на Росії у Горьковську філармонію під назвою «Лабіринт» і невдовзі він розпався. Юрій Варум п'ять років керував гуртом «Эхо» Валерія Леонтьєва, згодом аранжував пісні Аллі Пугачовій, потім писав репертуар (шість CD альбомів) для своєї дочки Марії (Анжеліки). Солістка «Арніки» та «Лабіринту» Вікторія Врадій aka Сестричка Віка (Гадюкіна) навчалася в Москві, потім довший час була рок-співачкою №1 в Україні. Володимир Кіт разом з учасниками першого складу «Арніки» (Господарець, Цюпак) та музикантами канонічного складу «Медікуса» в 1992 році відродив «Медікус».