АРНІКА

Один з перших львівських біґ-бітових ансамблів «Арніка» був створений співаком Володимиром Васильєвим восени 1971 року при аптекоуправлінні, шляхом об’єднання переважно двох гуртів - «Еврика» Юрія Варума та «Медікус» Володимира Кота, до яких приєднався композитор, співак і гітарист Віктор Морозов (екс-«Quo vadis»). «Медікус» на той час вже був відомим в СРСР джаз-колективом - в 1966 і 1967 роках брав участь в знаменитих Таллінських джаз-фестивалях, а «Quo vadis» Морозова тоді відзначився тим, що зробив перше хард-рокове аранжування пісні «Червона рута». Музичною частиною новоствореного ВІА керував досвідчений джазовий трубач Володимир Кіт (04.12.39; екс-«Медікус»), та згодом ці обов'язки відійшли до Віктора Морозова. Відпочатку в ансамблі грали ще три екс-учасники «Медікуса»: Іван Господарець (08.01.51; барабани), Мирослав Цюпак (10.09.50; гітара), Ігор Гунько (бас), а також Володимир Копоть (24.11.51; труба), Б.Заяць (тромбон), Олесь Дутко (клавішні, саксофон), Ольга Щербакова (вокал), Володимир Летунов (вокал). Вже за рік «Арніка» перемогла у Всесоюзному телеконкурсі «Алло, мы ищем таланты», що дало змогу записати на «Мелодії» платівку-міньйон. Обробки української народної пісні  «Чорні очка, як терен» та стрілецької «Чорна рілля, ізорана», зроблені Віктором Морозовим, стали "класичними" і згодом виконувалися чи не кожним другим українським ВІА (як самодіяльним, так і професійним). В 1973 році «Арніка» записала свою другу платівку - тепер вже LP. Поряд з обробками народних пісень та поп-шлягерами на ній звучить психоделічна арт-джаз-рокова сюїта «Весна» - свідчення надзвичайно високого професіоналізму музикантів та й взагалі перший твір у цьому стилі в СРСР (навіть в Москві джаз-рок тоді ще не грали). Згодом в ансамблі з'явилися нові учасники - юна співачка Вікторія Врадій, клавішник Валерій Галіца, гітарист Валентин Нестеренко, тромбоніст Віктор Арсеньєв. З середини 70-х «Арніка» найпопулярніший ВІА України, найбільше цьому посприяла співпраця з композитором, відставним генералом міліції Олексієм Екімяном [10.05.27 - 24.04.82] - міньйон із супер-хітом «Сонячний дощ» прославив «Арніку» на весь Союз. Та 1976 рік позначився трагічною подією - не стало мецената ансамблю, керуючої аптекоуправління Васильєвої В. М., і без її підтрики ансамбль розпадається. Віктор Морозов, Іван Попович та трубач Володимир Копоть створили ВІА «Ровесник», що через рік став новою «Ватрою», Володимир Кіт створив новий ВІА «Маки», О.Дутко очолив івано-франківський філармонійний ВІА «Беркут».

 Незабаром Володимир Васильєв збирає новий склад «Арніки» - клавішник Ігор Порецький, музичний керівник і гітарист О.Левінсон, барабанщик В.Назаров, басист Ю.Закаль, саксофоніст І.Трух, трубач М.Попович, співаки Ю.Матійчин, О.Яремко, О.Жукевич, С.Соляник. Згодом до ансамблю приєдналися більш відомі музиканти - скрипаль Роман Лозинський, клавішник Зиновій Левківський, барабанщик Михайло Лундін, новим музичним керівником став джазовий піаніст Юрій Варум (08.10.49). В 1979 році «Арніка» виконала першу українську пісню в стилі диско - «В Самборі», яка через два роки з’явилася на останньому міньйоні гурту. В 1979 р. нсамбль став лауреатом Республіканського фестивалю пісні в Хмельницькому, в 1981 брав участь у Всесоюзному фестивалі пісні «Кримські зорі» в Ялті.

  Музиканти «Арніки» одними з перших зрозуміли, що жанр ВІА себе вже вичерпав і вони знову повертаються до джаз-року, тепер вже електронного - гурт знайшов своє продовження в новій джаз-роковій формації «Лабіринт». Та в 1985 році «Лабіринт» вижили з України (в Горьковську філармонію) і невдовзі він розпався. Юрій Варум керував гуртом «Ехо» Валерія Леонтьєва та аранжував пісні Аллі Пугачовій, наразі пише репертуар для своєї дочки Марії (Анжеліки, 26.05.69). Солістка «Арніки» та «Лабіринту» Вікторія Врадій (Сестричка Віка) навчалася в Москві, потім довший час була рок-співачкою №1 в Україні. Володимир Кіт разом з учасниками першого складу «Арніки» в 1992 році відновив свій джазовий «Медікус»