|
 На професійну сцену
львів’янка Вікторія Врадій вийшла ще школяркою -
з 1976 року вона співала в популярному ВІА «Арніка». Репертуар Вікторії
того часу - типова українська естрада «а ля Софія
Ротару», дві пісні у її виконанні тоді вийшли на
одному із збірних міньйонів фірми «Мелодія».
Пізніше, паралельно з навчанням у Львівському
університеті, вона співала в джаз-роковій групі
Юрія Варума «Лабіринт» - в 1985 році Віку з групою
вижили з України (в Горький). В 1986 році вона
записала з Михайлом Боярським дві пісні Юрія
Чернавського до музичного фільму «Вище райдуги». Та перший справжній успіх до Вікторії
приходить лише в 1989 році - вона знайомиться з
стьоб-роковими «Братами
Гадюкіними» і записує з ними п’ять пісень. На
першій «Червоній руті» її об’являють як «Сестра
Віка ... без братів Гадюкіних» - і вона, випередивши своїх «Братів ...», завойовує
перше місце в категорії рок-виконавців. Остаточно вони
розлучилися в грудні 1989 року - Алла Пугачова не
відважилася запросити її разом з «Братами ...» на
шоу «Різдвяні зустрічі». Та вже в січні 1990 року на
«Міс-Рок-Європа» в Києві вона отримала відразу
п’ять різних призів і лауреатське звання.
Спочатку Віка співає в супроводі комп’ютерного
запису, та по мірі збільшення складу її гурту
«Віка» музика стає все більш живішою. До запису
першого альбому «Мамо, я дурна», випущеного на
касетці фірмою «Кобза», причетні : Володимир
Бебешко - клавішні, музика, звукорежисура;
Ярослав Василенко - барабани; Орест Левицький -
сакс; Володимир Ярун (екс-«Рок-сервіс») - гітара;
Ігор Завгородній (екс-«Слід», «Зимовий сад») -
гітара.
 Віка закінчує Московський інститут
театру і сцени ім. Гнєсіних по спеціальності
режисер естради і пробує себе в кіно - знімається
в головній ролі в фільмі В.Денисенка «Мана». З
другої спроби, в січні 1992 року Віка отримує титул
«Міс Рок-Європа». По цьому вона записує альбоми
«По цимбалах» та «Львівський стьоб» і в липні 1993
року виїжджає до Нью-Йорка на заробітки, надовго
залишивши нашу рок-сцену (з часом там у неї
з’явилася власний гурт «Exіt»). В 1995 році фірма
«НАК» нагадала про Віку, випустивши касетковий
збірник її кращих записів. Восени 2000-го в
серіі «Музична Колекція Львова» (спільний випуск «АТЯБА» і «Росток Рекордс») побачив світ
перший CD Віки - заново перезведений Володимиром Бебешком збірник «Тинди-ринди Forever». Успіх компакту спричинив до
того, що решту її пісень випустили в квітні 2001-го на другому збірникові
«Америка і голі баби».
|
