ВІКА

На професійну сцену львів’янка Вікторія Врадій вийшла ще школяркою - з 1975 року вона співала в популярному ВІА «Арніка» і відразу весь Радянський Союз пританцьовував під її життєрадісне «ла-ла-ла-ла-гей-ла-ла-ла» в пісні «Сонячний дощ». Оскільки вигляд тоді мала зовсім не рокерський, то Віктор Морозов спочатку посадив її в кутку за електроорганом. Репертуар Вікторії того часу - типовий косплей Софії Ротару з піснями Івасюка, дві пісні у її виконанні тоді вийшли на одному із збірних міньйонів фірми «Мелодія». Пізніше, паралельно з навчанням у Львівському університеті, вона співала в джаз-роковій групі Юрія Варума «Лабіринт» - в 1982 році Віку з групою вижили з України (в Горький). В 1986 році вона записала з Михайлом Боярським дві пісні Юрія Чернавського до музичного фільму «Выше радуги». Та перший справжній успіх до Вікторії приходить лише в 1989 році - вона знайомиться з стьоб-роковими «Братами Гадюкіними» і записує з ними п’ять пісень. На першій «Червоній руті» її об’являють як «Сестра Віка ... без братів Гадюкіних» - і вона, випередивши своїх «Братів ...», завойовує перше місце в категорії рок-виконавців. Остаточно вони розлучилися в грудні 1989 року - Алла Пугачова тоді не відважилася запросити її разом з «Братами ...» на своє телешоу «Різдвяні зустрічі». Та вже в січні 1990 року на «Міс-Рок-Європа» в Києві вона отримала відразу п’ять різних призів і лауреатське звання. Спочатку Віка співає в супроводі комп’ютерного запису, та по мірі збільшення складу її гурту «Віка» музика стає все більш живішою. До запису першого альбому «Мамо, я дурна», випущеного на касетці фірмою «Кобза», причетні : Володимир Бебешко - клавішні, музика, звукорежисура; В'ячеслав Василенко (екс-«Галактика», «Рок-сервіс») - барабани; Орест Левицький - сакс; Володимир Ярун (екс-«Жива вода», «Беркут», «Рок-сервіс») - гітара; Ігор Завгородній (екс-«Слід», «Зимовий сад») - гітара. Віка закінчує Московський інститут театру і сцени ім. Гнєсіних по спеціальності режисер естради і пробує себе в кіно - знімається в головній ролі в фільмі В.Денисенка «Мана, або навчися в звіра». З другої спроби, в січні 1992 року Віка все ж отримує титул «Міс Рок-Європа». По цьому вона записує альбоми «По цимбалам» та «Львівський стьоб» і в липні 1993 року виїжджає до Нью-Йорка на заробітки, надовго залишивши нашу рок-сцену (з часом там у неї з’явилася власний гурт «Exіt»). В 1995 році фірма «НАК» нагадала про Віку, випустивши касетковий збірник її кращих записів. Восени 2000-го в серіі «Музична Колекція Львова» (спільний випуск «АТЯБА» і «Росток Рекордс») побачив світ перший CD Віки - заново перезведений Володимиром Бебешком збірник «Тинди-ринди Forever». Успіх компакту спричинив до того, що решту її пісень випустили в квітні 2001-го на другому збірникові «Америка і голі баби».