БРАТИ ГАДЮКІНИ

«Брати Гадюкіни» зібралися літом 1988 року в результаті чергової трансформації кількох львівських рок-груп. Шоу-фолк-панк-реґґі-стьоб-рок тоді заграли: Олександр «Шуля» Ємець (сакс); Сергій «Кузя» Кузьминський (вокал, клавішні, пісні); Андрій Партика (гітара); Михайло Лундін (барабани; екс-«Арніка»); Олександр Гамбург (бас, вокал). На московському фестивалі «Сирок-89» веселі пісеньки на лемківському діалекті визвали овації залу, на відміну від російськомовної панк-програми, яку сприйняли досить холодно. Брати оперативно готують повністю україномовну програму «Наша відповідь Кобзону» і заходяться витісняти «В.В.» з олімпу українського рокенролу. В травні 1989-го Гадюкіни записують свій перший магнітоальбом «Всьо чотко!», а згодом ще п’ять пісень для Сестри Віки. На першому фестивалі «Червона рута» в Чернівцях «Брати Гадюкіни» були другими - перше місце за їхньою Сестричкою. В грудні Алла Пугачова запросила Братів на шоу «Різдвяні зустрічі» (з телеверсії шоу їх вирізали). Засновника гурту «Шулю», котрий ще літом пішов відроджувати свій «Оркестр діда Мазая», замінили клавішником Ігорем «Ковбасиком» Мельничуком (екс-«Рокіровка», «КооП», «ДВР»). В новому складі, в Москві заново переписується альбом «Всьо чотко!» і починається робота над новим - «Говорить Москва!», але так і не завершеного. Нову програму «Брати Гадюкіни» робили поступово: музично вони поверталися до коренів - до чорного ритм-н-блюзу, на сцені ж все більше розгорталося шоу - кордебалет плюс мідна секція (Олег Качечка, Богдан Ватащук, Степан Коваль); з’явився новий клавішник Павло Крохмальов, а Мельничук переключився на бас. В грудні 1991 року відбулася презентація нового альбому «Ми хлопці з Бандерштату», через півроку «Аудіо Україна» випустила вініловий довгограй у продаж. «Брати Гадюкіни» тим часом перетворилися в творче об’єднання на чолі з Оленою Мархасьовою, надавши дах ще кільком львівським гуртам - «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Клуб шанувальників чаю». У вересні «Б.Г.» провели рок-акцію - концерт-марафон «Не проп’ємо Україну» і на півтора року замовкли. На початку 1994-го «Брати Гадюкіни» знову зібралися докупи і записали кілька пісень, правда без свого лідера, котрий тоді лікувався в Бельгії від наркотичної залежності. В липні 1994 року «Брати Гадюкіни» вже в повному складі представили фрагменти нової програми «Було не любити»; вона була записана до кінця року в студії «Тритон» (звукорежисер Роман Люзан). За півроку лейбл «Caravan CD» випустив компактдиск, а МО «Гарба» касетку. На той час Братів залишила ще одна «сестричка» - Юлія Донченко, до того ж прихопивши з собою Андрія Партику (разом вони створили проект «Гавайські гітари»).¹ Деякий час гітариста підміняв Гоша Вербяний з «Рудольф Дизеля». Затим, як нового саксофоніста Богдана Юра забрили до армії, залишки Братів подалися до Києва. На замовлення «Caravan CD» Гадюкіни в грудні 95-го почали запис нового альбому «Бай, бай, мила»² і паралельно (втретє) наново переписали для компакту альбом «Всьо чотко!». А поміж записами Кузя (вже як DJ Pubert) та бек-вокалістка ЕмСі Лайла (Ліля Павлик) працювали диск-жокеями.³ З початку 1997 року Крохмальов та Мельничук допомагали Олександрові Тищенку відроджувати його «Зимовий сад», створили власну студію звукозапису «Гадюкіни Рекордс» та акомпанували Наталії Гурі в її формації «Джинсові поля». Навесні 2000-го Гадюкіни знову нагадали про себе - лейбл «Rostok Records» випустив CD-альбом «НА!ЖИВО» з вибіркою концертних записів 94-95 рр. Згодом були перевидані на CD і альбоми «Ми хлопці з Бандерштадту» та «Було не любити». Сам Кузя з того часу в Москві все збирається створити незалежний лейбл «Трифейз продакшн» і творити гоа-тренсову музику на просторах Інтернету.
З осені 2004 року поширилися чутки про воз’єднання гурту (принаймі для одного концерту) - проте події Помаранчевої Революції відклали очікувану подію ще на півтора року - концерт відбувся в Київському палаці спорту в лютому 2006-го року і його успіх перевершив найсміливіші сподівання Братів - далі буле ?..
Вже в березні «Гадюкіни Рекордс» випустили CD «Live a Bruxelles» з раритетним живим записом виступу «Братів Гадюкіних» в Брюсселі в далекому 1992 році. Паралельно вийшов альбом «Qzzaargh vs Перкалаба» - на ньому Сергій Кузьминський aka Qzzaargh реміксував 8 пісень з альбому «Горри!» івано-франківського гурту «Перкалаба»