|
 З шести років Геннадій «Хасан» Татарченко
вчився грати на скрипці та співав у хорі. Був фронтменом гуртів
«Дзвони» та «Еней». Та
після четвертого курсу консерваторії перервав навчання і в 1975
році став гітаристом ВІА «Кобза», а через два
роки у ВІА «Мальви».
Коли при Держтелерадіокомітеті України був
створений Будинок звукозапису, Татарченко став
студійним музикантом та аранжувальником. Він
записав чимало фонограм для відомих співаків,
згодом почав компонувати і сам. Перший успіх
прийшов в 1984 році з написаною по приколу піснею «Полісяночка» яку
заспівав Назарій Яремчук.
Студійний гурт керований Татарченком записував
більшість пісень творчого альянсу Володимира
Бистрякова та Валерія
Леонтьєва, тому не дивно, що саме Леонтьєв і
вивів пісні композитора-початківця на всесоюзну
аудиторію. Спочатку був «Мираж», в 1986 році
«Арена», а за рік знаменита «Белая ворона» - пісня
увійшла того року в трійку кращих в СРСР. Ще три
пісні Татарченка зробила хітами Софія Ротару - «Музыка капели», «Смешной
драндулет» та остання україномовна пісня Ротару
- «Білі нарциси». На деякий час Татарченко
відходить від написання шлягерів - він закінчує
навчання в консерваторії і працює з Юрієм
Рибчинським над грандіозним проектом -
рок-оперою
«Белая ворона».
Правда оперу записували не рок-музиканти, а
естрадні виконавці - в головних ролях Тамара
Гвердцителі, Олександр Малінін та Микола
Караченцов. «Белая ворона» стала першою
українською рок-оперою випущеною на платівці -
про це постаралася «Аудіо Україна»; в каталозі
лейблу диск значиться під номером 0001. В 1990 році
Татарченко відновив активну композиторську
діяльність - записав з Русею
альбом «Попелюшка», його пісні стали візитками Оксани Білозір
- «Україночка», Наталі Сумської - «Жорж
Санд» а пізніше і Михайла Поплавського - «Юний
орел».
В 1992 році Татарченко створив
продюсерський центр «GTC-productіon» і працював з
молодими співачками Стеллою Гомолякою та Оленою
Петровою. Стеллин кліп «Адью, мій принц», єдиним з
українських, вибрала собі в 1992 році російська телекомпанія
«Останкіно». Результатом роботи з Петровою стали
відеоальбоми «Страчене кохання»’93 та «Це загадкове ім’я
- Астрая»’94. По тому
як на 20 років молодша Астрая стала дружиною Татарченка, вони
записали ще один альбом
«Аура кохання»,
тиражований НАК в 1995 році. Влітку 1997 року Астрая отримала
звання Заслуженої артистки України. В 1998
році лейбл «Western Thunder» розтиражував
другий аудіоальбом тандему Татарченко-Петрова
-
«Ау! Ромашка», а навесні 2000-го і третій -
«Качумай».
Надалі подружжя темпи знизило і чергового альбому
«Шукайте жінку!» довелося чекати 10 років - по тому Татарченко признався, що
Астрая не вміє співати і розвівся з нею. А після цього почав продюсувати ще
молодшу Anna Konda.
|
