|
 Ще
школяркою Софія Ротар (07.08.47) перемагала на районних, обласних
та республіканських оглядах художньої самодіяльності. В 1966
році був відзнятий музичний кіно-сюжет за її участю «Соловейко
з Буковини». Навчаючись в музичному училищі вона співала з естрадним
оркестром Чернівецького університету та ВІА
«Карпати»; була запрошена в 1968 році
на Всесвітній фестиваль молоді й студентів в Софії, де завоювала
золоту медаль. За порадою Едіти П’єхи сценічне ім’я Софії стало
вимовлятися на молдавський лад - Ротару. Та справжній великий
успіх до викладачки Чернівецького культосвітнього училища (і
заодно студентки-заочниці Кишинівського інституту мистецтв ім.
Г.Музическу), прийшов після музичного телефільму Романа Олексіва
«Червона рута», в якому Ротару зіграла головну роль і заспівала
з уже знаменитою «Смерічкою». В тому ж 1971 році вона стала
професійною співачкою - її запросили до філармонії, де її чоловік
Анатолій Євдокименко [20.01.42-23.10.2002]
незабаром створив для неї ВІА
«Червона рута»; за рік вийшла
перша, досить еклектична платівка-гігант. В 1973 і 74 роках
Ротару здобуває міжнародне визнання - перші місця на фестивалях
«Золотий Орфей» в Бургасі та «Бурштиновий соловей» в Сопоті.
Платівка 1974 року та відеоальбом «Песня всегда с нами»* визначили
тодішні пріоритети її творчості - лірика
Володимира Івасюка та драматичні пісні
Євгена Мартинова. В 1975 році співачку разом з «Червоною рутою»
переводять до Ялти, через рік вона стає Народною артисткою України
та лауреатом премії ЛКСМУ ім. Островського.
В 1977 році виходить черговий LP - «Софія Ротару співає пісні
Володимира Івасюка» - найцілісніша платівка в дискографії примадонни
української естради, за неї Ротару отримала премію ЦК ВЛКСМ.
А далі пішло-поїхало - в 1979 році вийшло два LP - «Только тебе»
та «Признание», через рік ще два - «Мій рідний край» та «Где
ты любовь», а також однойменний автобіографічний художній фільм.
За тим пауза, пов’язана з пошуками нового стилю - рок-музика
з «Машиной времени» в фільмі «Душа», нью-вейвові пісні Давида
Тухманова. LP 1984 року «Нежная мелодия» це повернення до старого
випробуваного іміджу - саме з піснею «Меланколіє» Ротару в 1982
році вперше вдалося обійти Аллу Пугачову по популярності і стати
співачкою №1 в СРСР. «Монолог о любви» - платівка 1986 року
та однойменний відеоальбом - остання робота Ротару з українськими
композиторами, за неї вона отримала «Золотий диск» фірми «Мелодія».
Вже з’явилися «Лаванда» та «Луна, луна» москвича Володимира
Матецького - дві найпопулярніші пісні в СРСР 1986 року.
Спільний альбом Ротару і Матецького «Золотое сердце» записувався
вже виключно з московськими студійними музикантами - ансамбль
«Червона рута» вирішив повернутися
до української пісні і залишив співачку.
Наступна робота Ротару і Матецького - LP «Караван любви» (1991
рік, лейбл «Синтез») виявилася лише блідою копією попередньої.
В 1992 році з’явився останній супер-хіт у виконанні Ротару -
«Хуторянка». З того часу Народна артистка СРСР, залишивши філармонію,
записувала не більше пари нових пісень на рік (на власній студії
в Ялті) і жила за рахунок чималих дивідендів із своєї слави.
В 1993-му побачили світ перших два CD-збірники кращих пісень
співачки - «София Ротару» та «Лаванда», згодом ще два - «Золотые
песни. 1985/95» та «Хуторянка». В серпні 1996 року Софія Ротару
отримала найвищу державну нагороду України - Почесну відзнаку
президента. Через два роки, протягом яких вона зовсім не виступала,
шанувальники співачки нарешті дочекалися наступного, і першого
офіційного CD, альбому «Люби меня», що його випустив лейбл «ExtaPhone».
В 1999-му в «Звездной серии» лейбл «Star Records» випустив ще
два CD-збірники співачки. За підсумками 1999 року Софія Ротару
була визнана кращою виконавицею традиційної естради в Україні
і отримала перо «Золотої Жар-птиці», а також спеціальну нагороду
за вклад в розвиток вітчизняної поп-музики. Того ж року співачку
за визначні особисті заслуги у розвитку пісенної творчості,
багаторічну плідну концертну діяльність та високу виконавську
майстерність нагородили «Орденом княгині Ольги». В серпні 2000-го
відкрився офіційний веб-сайт співачки
www.sofiarotaru.com.
В 2002 році лейбл «ExtaPhone» випустив черговий номерний CD-альбом
Софії Ротару «Я тебя по прежнему люблю». День народження співачки
того року відзначене присвоєнням їй звання «Герой України» та
нагородженням російським орденом «За заслуги перед Отечеством».
Восени 2002 року помер Народний артист України Анатолій Євдокименко
- чоловік Софії Ротару та незмінний режисер всіх її виступів.
Його пам’яті присвячений збірник кращих українських і молдавських
пісень співачки
«Єдиному...», що його в 2003-му випустив лейбл «Artur Music».
Новий 2004-й рік співачка зустрічала у своєму новому помешканні
під Києвом. Навесні «Artur Music» випустив новий альбом
Софії Ротару
«Небо - это Я», складений переважно з пісень киянина Руслана
Квінти.
* - перевиданий в 2005 році на DVD
|
