|
«Жива вода» знайшлася в 1977
році в Чернівецькій філармонії (саме тоді почало
вважатися, що навіть два ВІА для однієї філармонії
вже замало - треба три). Керував «Живою водою» ветеран львівського біґ-біту,
бас-гітарист
Юрій Шаріфов [1946 - 2017]
(екс-«Електро», «Смерічка»,
«Червона рута»), і, являючись дублером «Смерічки», довгий час вона
зірок з неба не хапала. Все ж ансамбль став стартовою площадкою
в професійній кар‘єрі для Народної артистки України
Лілії Сандулесу (1977-81) та теперешньої
зірки російського шансону, ізмаїльця Слави Мєдяника (1980-82;
бас-гітара, вокал). «Зоряний час» для ВІА настав в 1983
році - тоді до керівництва філармонії став колишній керівник ВІА
«Смерічка» Левко
Дутківський. Йому сподобався новий голосистий соліст
гурту Іво Бобул і він написав для
нього чотири пісні;
міньйон був оперативно
виданий «Мелодією». Через рік «Жива вода»
записала свій перший і останній супер-хіт - пісню
Шаріфова «Бирюзовое колечко». В тому ж 1984 році
частина гурту перебралася в Тернопільську
філармонію, а дехто, на чолі з недавно присталим
до гурту Олександром Сєровим,
подалися далі, в Росію... Найбільшим, надалі, досягненням
Шаріфова був запис платівки з московським
співаком Ігорем Сарухановим в 1989 році. Пізніше, маючи три вищі музичні освіти, він працював викладачем кафедри
композиції Львівської музичної академії ім. М.Лисенка
Новий
склад ВІА «Жива вода» зміг нагадати про себе тільки
через 10 років - завдяки пісням свого нового
лідера, автора-виконавця Іво Красовського (друге
місце фестивалю «Доля-94»).
|
