|
«Жива вода» знайшлася в 1977
році в Чернівецькій філармонії (саме тоді почало
вважатися, що навіть два ВІА для однієї філармонії
вже замало - треба три). Керував «Живою водою» ветеран львівського біґ-біту Юрій Шаріфов
(екс-«Електрон», «Смерічка»,
«Червона рута»), і, являючись дублером «Смерічки», довгий час вона
зірок з неба не хапала. Все ж ансамбль став стартовою площадкою
в професійній кар‘єрі для Народної артистки України
Лілії Сандулесу (1977-81) та теперешньої
зірки російського шансону, ізмаїльця Слави Мєдяника (1980-82;
бас-гітара, вокал). «Зоряний час» для ВІА настав в 1983
році - тоді до керівництва філармонії став колишній керівник ВІА
«Смерічка» Левко
Дутківський. Йому сподобався новий голосистий соліст
гурту Іво Бобул і він написав для
нього чотири пісні;
міньйон був оперативно
виданий «Мелодією». Через рік «Жива вода»
записала свій перший і останній супер-хіт - пісню
Шаріфова «Бирюзовое колечко». В тому ж 1984 році
частина гурту перебралася в Тернопільську
філармонію, а дехто, на чолі з недавно присталим
до гурту Олександром Сєровим,
подався далі, в Росію... Найбільшим, надалі, досягненням
Шаріфова був запис платівки з московським
співаком Ігорем Сарухановим в 1989 році. Пізніше він працював викладачем кафедри
композиції Львівської музичної академії ім. М.Лисенка
Новий
склад ВІА «Жива вода» зміг нагадати про себе тільки
через 10 років - завдяки пісням свого нового
лідера, автора-виконавця Іво Красовського (друге
місце фестивалю «Доля-94»).
|
