Іво БОБУЛ

На професійну естраду Іво Бобул (17.06.53) вийшов у 1979 році в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину - в чернівецькій філармонії співав з ВІА «Черемош», потім перейшов у «Живу воду» (де замінив ... Лілію Сандулесу). В 1983 році новий керівник філармонії Левко Дутківський зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно були видруковані «Мелодією» на міньйоні. Довгий час по тому Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути - його перевели в Тернопільську філармонію, де він й співав у супроводі місцевого ВІА «Віватон» та користувався лише регіональною популярністю. До всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою із своїх пісень «На Україну повернусь» Остапа Гавриша. На Бобула звернув увагу московський композитор Олександр Морозов і запросив у свій музичний центр, що тоді знаходився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в лідери серед виконавців традиційної української естради. В Черкасах же й було знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». В 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з Лілією Сандулесу: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Пломінь мого серця». В 1992 році Бобул і Сандулеса перебралися під дах київського театру «Етюд». Щоправда співали вони тоді частіше в Америці, ніж вдома, в Україні. В 1995-му Іво Бобулу присвоєне звання заслуженого артиста України, а на початку 1998 року він став вже народним артистом. До 50-ти річчя співака лейбл Artur Records випродукував відразу три компакт-диски з відібраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей».