|
 Зростив
«Опришків» в Івано-Франківському педагогічному інституті наприкінці 60-х років
композитор і клавішник Руслан Іщук (екс-«Росинка»), а до першого складу увійшли співак
Микола Соя, бас-гітарист Роман Кузьменко, гітарист Ернест Сайлер та барабанщик
Валерій Ліщук. Основу
репертуару складали біґ-бітові обробки народних пісень:
«Бодай-ся когут знудив», «Дай-ня мамко», «Сиджу я
край віконечка», «Сумна я була», «Сухая верба», та
все ж славу «Опришкам» принесли супер-хіти Іщука «Канни» та
«Нічия». В кінці 1970 року «Опришків» запросили виступати по вихідних у
розкішному готелі-ресторані «Беркут» на Яблуницькому перевалі. Там їх
навесні і примітили столичні емісари, що підшукували колективи для концертів перед
делегатами чергового з’їзду компартії і запросили до Київського Мюзик-холлу. Влітку 1971 року «Опришки»
разом з Мюзик-холлом здійснили свої перші гастролі по Середній Азії та Сибіру. Восени до
гурту приєдналася співачка Люція Паньків, гітарист і скрипаль Борис Данилишин та мідна
секція у складі: Валерій Чикирис (саксофон), Олександр Осадчий (тромбон),
Олександр Яценко (труба). В 1972 році «Опришки» записали
свій перший міньйон, через рік - платівку досить
рідкісного формату ґранд.
 На початку
70-х досить успішно конкурували з «Арнікою», «Смерічкою»
та «Кобзою» за лідерство в українському ВІА-жанрі, а
піратські версії їхніх платівок були випущені у Канаді, США, Аргентині та
Австралії. Проте масова філармонізація
самодіяльних ВІА, що саме тоді розпочалася, якось
оминула «Опришків» - а вік студентських
ансамблів недовгий...
Руслан Іщук працював музичним керівником філармонійних ВІА «Збруч» (Тернопіль),
«Беркут» (Івано-Франківськ), а в 1976 в Рахові створив ВІА
«Гудаки». З 1989 року він працює в
Тернопільському інституті народного
господарства, де й очолює театр пісні «Літопис», який досить успішно відтворює
традиції «Опришків». В доробку «Літопису» лауреатство на фестивалі «Доля-93» в
Чернівцях та міні-відеоальбом «І пісня в кольорі бринить», а також вихованці -
відбруньковані
фолк-блюзовий квартет «Нічлава-блюз»
та Любомир Чермак.
Микола Соя став професором в альма-матер - Прикарпатському
національному університеті ім. В.Стефаника |
