ОПРИШКИ

Зростив «Опришків» в Івано-Франківському педагогічному інституті наприкінці 60-х років композитор і клавішник  Руслан Іщук (екс-«Росинка»), а до першого складу увійшли співак Микола Соя, бас-гітарист Роман Кузьменко, гітарист Ернест Сайлер та барабанщик Валерій Ліщук. Основу репертуару складали біґ-бітові обробки народних пісень: «Бодай-ся когут знудив», «Дай-ня мамко», «Сиджу я край віконечка», «Сумна я була», «Сухая верба», та все ж славу «Опришкам» принесли супер-хіти Іщука «Канни» та «Нічия». В кінці 1970 року «Опришків» запросили виступати по вихідних у розкішному  готелі-ресторані «Беркут» на Яблуницькому перевалі. Там їх навесні і примітили столичні емісари, що підшукували колективи для концертів перед делегатами чергового з’їзду компартії і запросили до Київського Мюзик-холлу. Влітку 1971 року «Опришки» разом з Мюзик-холлом здійснили свої перші гастролі по Середній Азії та Сибіру. Восени до гурту приєдналася співачка Люція Паньків, гітарист і скрипаль Борис Данилишин та мідна секція у складі: Валерій Чикирис (саксофон), Олександр Осадчий (тромбон), Олександр Яценко (труба). В 1972 році «Опришки» записали свій перший міньйон, через рік - платівку досить рідкісного формату ґранд. На початку 70-х досить успішно конкурували з «Арнікою», «Смерічкою» та «Кобзою» за лідерство в українському ВІА-жанрі, а піратські версії їхніх платівок були випущені у Канаді, США, Аргентині та Австралії. Проте масова філармонізація самодіяльних ВІА, що саме тоді розпочалася, якось оминула «Опришків» - а вік студентських ансамблів недовгий...

Руслан Іщук працював музичним керівником філармонійних ВІА «Збруч» (Тернопіль), «Беркут» (Івано-Франківськ), а в 1976 в Рахові створив ВІА «Гудаки». З 1989 року він працює в Тернопільському інституті народного господарства, де й очолює театр пісні «Літопис», який досить успішно відтворює традиції «Опришків». В доробку «Літопису» лауреатство на фестивалі «Доля-93» в Чернівцях та міні-відеоальбом «І пісня в кольорі бринить», а також вихованці - відбруньковані фолк-блюзовий квартет «Нічлава-блюз» та Любомир Чермак.

Микола Соя став професором в альма-матер - Прикарпатському національному університеті ім. В.Стефаника


 

 


© КМ студія