|
Організатором ВІА «Інтервал» в Полтавському будинку художньої
самодіяльності обласного Міжколгоспбуду був бас-гітарист Анатолій Розанов, а до першого складу увійшли
клавішник Сергій Вовченко, гітарист Анатолій Синенко, барабанщик Олександр
Панченко і співак Валерій Муха. Наступного року Синенка, що пішов до армії,
замінив Олександр Костоглод, а згодом Панченка міняє Сергій Ковтуненко. В 1978
році Розанов залишає своє дітище і керівництво переходить до Синенка, що
вернувся і став грати на бас-гітарі. До ансамблю приходить і змінюється кілька вокалістів та розростається
до 6 чоловік духова секція - «Інтервал» віддає перевагу музиці фанк та брас-рок.
В 1981 році ансамбль бере участь у першому всесоюзному конкурсі «Золотий
камертон» та робить перші записи в студії полтавського радіо у Леоніда Сорокіна.
 В 1982 році випускник Полтавського музучилища В’ячеслав
Янко пропонує їм почати виконувати власні пісні. Разом з ним Синенко, Вовченко,
Ковтуненко і Костоглод звільняють духову секцію та створюють рок-гурт «Угол
зрения». До пізньої осені чекали поки дослужить в армії яскравий вокаліст Вадим Козаченко (екс-«Вікторія»)
і зробили у Сорокіна запис першого міні-магнітоальбому з 6 пісень. Та
часи для рок-музики виявилися не найкращими і наступного року вже після третього концерту «Угол
зрения» вигнали з БК у підпілля. Згодом з'явилася можливість виступати на
танцмайданчиках, але це музикантів не влаштовувало і восени вони відправилися на
заробітки до Москви. Робота знайшлася в ресторані-вар’єте
готельно-туристичного комплексу «Ізмайлово», хоч насправді гурт рахувався при
Курській філармонії. До Москви поїхали Янко, Казаченко, Ковтуненко та Костоглод,
а Вовченка і Синенка, що не встигли закінчити інститут і залишилися з ВІА
«Вікторія», замінили клавішник Володимир Кощій
(екс-«Постскриптум») та басист Ігор Кривчун (екс-«Фестиваль»).
Та замість рок-музики довелося виконувати попсу, а соліскою в ансамблі стала
Алла Агєєва (Маша Распутіна). З часом прикупили апаратури і зазвучали так
фірмово, що в 1986 році саксофоніст і композитор Володимир Пресняков (старший)
та поет Валерій Сауткін запропонував їм аранжувати і записати музику до їхнього
концептуального альбому «Гороскоп», а згодом стати акомпонуючим складом сина
Прєснякова. Чорновий запис альбому (з вокалом Казаченка) на порта-студіїї
сподобався і був затвержений, проте з чистовим записом не склалося - його
довелося робити наспіх уривками поміж гастрольними поїздками. Бо навесні 1987
року надійшла пропозиція від земляків із знаменитого ВІА «Фестиваль», що саме
розколовся надвоє. Оскільки попсу виконувати їм вже набридло, а в «Фестивалі» їм
надавали свободу творчості то повернулися додому до Полтави. Тут до них знову
приєднався Вовченко, а для Синенка місця не знайшлося. В серпні з дивною
назвою «Рок-группа «Фестиваль» в программе «Угол зрения»» відбулися перші
гастролі. Симбіоз виявився невдалим - старих шанувальників «Фестивалю» не
влаштував новий гучний репертуар, а молодь, на яку розраховували, просто не йшла
на концерти вже не модного ВІА. Першим не витримав і пішов у
«Фрістайл» Казаченко, його ненадовго замінив Борис
Буров (екс-«Діалог»), потім Михайло Бурцев (екс-«Высший
пилотаж»). Не врятувала становище і грамплатівка «Гороскоп», що її так
«оперативно» випустила ВФГ «Мелодія». В 1989 році Янко і Бурцев під
вивіскою «Фестиваль» записали
перший і останній магнітоальбом «Интердевочка» - наступного року гурт
перестав існувати. Вовченко і Ковтуненко створили поп-гурт «Свої»,
Кощій став аранжувальником «Фрістайлу», а Янко створив новий проект «Весна»; з
1992 року він став постійним автором репертуару Вадима Казаченка. Значно пізніше
свій проект «Ко'н'Го» створив і Костоглод - в його активі наразі два
компакт-диска.
|
