|
 З
початку 80-х в БК полтавського заводу «Знамя» існували два ВІА - чоловічий
фанковий «Постскриптум» та чисто жіночий «Олімпія» - керував ними обома
Анатолій Розанов (28.11.54). І залишилися б вони назавжди самодіяльними
і локально відомими, якби на зиму 1986-87 років не розділився навпіл
знаменитий полтавський ВІА «Фестиваль» і
обом його половинкам не знадобилися свіжі учасники. Колишні фестивалівці
на чолі з Олегом Шеременком запропонували професійну роботу музикантам
Анатолія Розанова, який саме стажував у «Фестивалі» звукорежисуру. Навесну
1987-го в Красноярській філармонії прописався ВІА «Олімп»: директор,
клавішник, композитор Дмитро Данін, саксофоніст Олег Шеременко, барабанщик
Валентин Приходько (всі троє екс-«Фестиваль»), гітарист Олег Павленко,
співак Юрій Солтис, клавішник Сергій Кузнецов (21.04.63), басистка Ірина
Ковальова, співачки Ніна Кірсо (04.08.63), Олена Бєлявська, Вікторія
Перська, Людмила Пустовар, звукорежисер Анатолій Розанов. Ортодоксальний
ВІА-стиль «Фестивалю» та сучасна музика «розанівців» не дуже клеїлися
до купи і ансамбль вже восени 1987 року розпався надвоє. Старі
фестивалівці Шеременко і Приходько, до яких примкнули Павленко і
Перська, сворили в тій же Красноярській філармонії нову групу
«Тутті». А Данін влаштував музикантів
Розанова (Кузнецов, Кірсо, Бєлявська, Пустовар, гітарист Сергій
«Сеня» Ганжа
(17.12.62) і клавішник Володимир Лоїк) під вивіскою «Профіль» в Алтайську
філармонію. В травні 1988-го, переманивши на гастрольних маршрутах з
молдавсько-ставропольського ВІА «Орізонт» співака Анатолія Кирєєва і гітариста Володимира
Ковальова, і з новою назвою «Высший пилотаж», «розанівці» влаштувалися
розігрівати публіку і акомпанувати популярному тоді московському співаку
Михайлу Муромову в його програмі «Яблоки на снегу». Та, як тільки публіка
почала дарувати їм квіти та викликати на біс, Муромов їх відразу ж звільнив.
В листопаді 1988 року Анатолій Розанов вирішує розпочати власний продюсерсько-композиторський
проект - з ним стартували Кірсо, Кузнецов, Кирєєв, Ганжа, Колесников
та московській клавішник Олександр «Бєлий» Кулігін. Посеред запису дебютного
альбому «Получите!» в Полтаві до них приєднався співак Вадим Козаченко
(13.07.63; екс-«Вікторія», «Угол зрения», «Фестиваль»),
а Бєлий повернувся до Муромова - його замінив клавішник Анатолій
«Сом» Столбов (екс-«Музыкальный салон»);
для видовищності концертів замість ритм-машинки взяли барабанщика Олександра
Наливайка. Першим менеджером групи був Рафаель Мазітов (колишній директор
Муромова, а ще раніше керівник популярного казанського ВІА «Орфей», що супроводжував
Рената Ібрагімова). До травня 1989 року, коли «Фрістайл» вперше
виїхав на гастролі, популярність групи вже сперечалася з популярністю
численних «Ласкавих маїв». Відзначаючись вірністю раз і назавжди вибраному
стилю електро-поп, «Фрістайл» щороку записував альбоми з однаковою назвою
«Получите! Дубль ...», які щоразу попадали в десятку самих касових в
СРСР, а потім і СНД. В 1989-91 році «Фрістайл» навіть мав власний дублюючий
склад у вигляді дівочої поп-групи «Волшебные сны»: Олена Бєлявська,
Діана Мохова, Сауле Ібрашева, Світлана Небесна, Інна Стеганцова, Вікторія
Литвиненко, Анжела Бабич (Вєра Снєжная); їхні записи звучать на другому і третьому
магнітоальбомах «Фрістайла». Влітку 1990-го місце барабанщика
зайняв Вадим «Дядя» Медвєдєв з хмельницько-московского «Аттракціона», в групі
також появляється штатний аранжувальник Володимир Кощій (екс-«Постскриптум»,
«Угол зрения», «Фестиваль»). В кінці 1990 року, заради співів в американських
ресторанах, групу залишає її перший соліст Кирєєв, невдовзі повертається
додому в Маріуполь грати джаз Ковальов. В 1991 році фірма «Союз» випускає
перші вінілові диски групи - збірник «Получите! Раз,два,три...» та свіжий
«Четвертая серия». Саме під час запису четвертого альбому «штатним»
автором текстів «Фрістайла» стає поетеса Тетяна Назарова. В січні 1992
року на «вільні хліба» несподівано йде Вадим Козаченко і кілька років
доволі успішно конкурує з «Фрістайлом»; в його активі альбоми «Все сначала»
і «Благослови». Козаченка невдовзі замінили юним Сергієм «Дубровіним»
з Кременчука, проте надалі ударний репертуар групи створювали вже в
розрахунку на жіночий вокал, тобто на Ніну Кірсо - в піку Козаченкові
п’ятий альбом «Получите! Дубль 5» був перевиданий в ФРН з назвою «Грош
цена тебе». З 1995 року менеджментом групи займається ЗАО «Український
центр мистецтв в Москві» Федора Поляніна, а ще раніше «Фрістайл» облаштовує
в Полтаві студію власного імені. З того часу і альбоми групи мають власні
імена - «Измученное сердце»’93, «Ах, какая женщина»’95, «Кораблик любви»’97,
«Черемуха»’97 (всі CD випускалися в Росії). А на студії «Фрістайл» записуються
як місцеві зірки (напр. Раїса Кириченко,
«Казино», «Архів
ресторанної музики»), так і московські - Фелікс Царікаті,
Свєтлана Лазарєва². З часом зменшувався концертний склад «Фрістайла»
- не повернувся з гастролів по ФРН в кінці 2002-го Медвєдєв - його замінив
Юрій Кисляк (екс-«Краяни»); виїхав до Ізраїля
Столбов (потім вернувся до Києва) літом 2001-го, після невдачі зі стартом сольної кар’єри,
до Німеччини виїхав Дубровін - на півроку його замінив Сергій В’язовський
(екс-«Архів ресторанної музики»),
що також не повернувся з щорічних традиційних гастролів по тій же Німеччині.
Альбом 2001 року «Звёздный дождь» самі музиканти вважають експериментальним
- в ньому вони вперше відійшли від один раз вибраного стилю і почали
освоювати модніші музичні напрями. Влітку 2003 року «Фрістайл» помирився
з Козаченком і вони стали інколи виступати разом. Для створення десятого
альбому в лютому 2004-го був запрошений криворіжзький аранжувальник
Юрій Савченко.³ Восени 2004-го студія «Фрістайл» трансформувалася в
Продюсерський центр Анатолія Розанова «Фрістайл». Проте робота над новим
альбомом знову затяглася і в грудні 2005-го вийшов збірник кращих пісень
Ніни Кірсо «Капелька» - туди увійшло і кілька нових записів.
Казаченко підписав контракт з Пригожиним і знов розійшовся з
«Фрістайлом».
² - для неї Розанов написав альбом з 12 пісень.
³ - крім власного проекту «Мільйонер», робив аранжування для Діани Гурцкої,
Крістіни Орбакайте, Віктора Павліка,
Миколи Гнатюка, Бориса Моісеєва.
|
