|
Київські однокласники
Іван Шевчук та Василь Ткач грали на гітарах,
виконували в супроводі сесійних барабанщиків, а
частіше - ритм-машинки романтичний панк-поп і
записали в 1990 році перший домашній альбом «Джаз
лихих людей» з нерозкрученим хітом «Так і знай,
моя мила». В кінці 1992 року тандем записав кілька
пісень в БЗЗ, на початку наступного, з допомогою
московського клавішника Юрія Денисова, Ткач і
Шевчук дописали альбом «Світ не виживе» в жанрі
електронної неоромантики. Контракт з
«Аудіо Україною» на випуск альбому
«Непри-100-совані» реалізувати не вдалося і в 1994
році «Тhe Хостільня» припинила існування.
Іван Шевчук став
продюсером агенції «Новий простір» - він
опікувався командами «Новий світ»,
«Da Sіntezatoros!», з Олексієм Гавриловим (екс-«Свіфт») утворив новий проект
«Орендарі». Кілька років він був виконавчий директором
продюсерської агенції «З ранку до ночі» та
персональним звукорежисером Олександра
Пономарьова, а з 2001-го працює на студії «Столиця».
Василь Ткач,
зкооперувавшись з Андрієм Саліховим та Євгеном
Тараном (обидва екс-«Місто -
супутник»), створював репертуар виконавцям
танцювальної музики на фестивалі «Червона
рута-95» (такі супер-хіти як «Люба» чи «Сірко»).
Надалі Ткач аранжував музику для
«Грін-Грея», писав пісні для Ірини Блохіної та
створив кілька своїх недовговічних проектів - «CJ
Wasіq», «Dr Ткач & Mr Фенн», «Птаха»,
«Взрыватели».
Після «Червоної рути - 97», де Ткач був визнаний
кращим композитором і аранжувальником, він
прихопив з собою кількох лауреатів фестивалю і
влаштувався з ними до творчої майстерні Тараса Петриненка.
|
