|
 ВІА «Крымские зори» організували в 1976 році в Євпаторійському театрі ім. Пушкіна
художній керівник Микола Рудник [1946-2017] (екс-«Верные друзья») та музичний керівник Едуард Гейс.
Згодом ансамбль оформився в місцеве відділення Кримської філармонії, але
репетиційна база так і залишилася в театрі. Ансамбль «Крымские зори», від
решти ортодоксальних представників жанру ВІА, вирізняла солістка Зоя Рудник
(екс-«Волгоградцы», «Верные друзья»), володарка Призу глядачів телефестивалю «С песней по жизни
'77». Її надзвичайно експресивному виконанню патріотичних ретро-шлягерів позаздрили б навіть панки та металісти. За свої заслуги Зоя
Рудник згодом отримала премію кримського комсомолу ім. Бірюкова та, в 1999 році,
звання Народної артистки України. А для контрасту з нею в ансамблі був ліричний
вокаліст Генрік Акопян. Також учасниками ВІА були Олександр «Рижий» Якимов, Сергій Кокарєв, Сергій Кісельов, Ігор та Олександр Герасимчуки, Ігор Шахно,
якийсь час в ансамблі грав один з кращих поп-саксофоністів України Роман Хабаль.
Три пісні, записані «Крымскими зорями» в 1977 році, потрапили
на подвійний LP-збірник кримських виконавців, що так і називався
«Крымские зори»
і через два роки ще одна пісня на збірник
«Крымские зори. IV Всесоюзный фестиваль Советской песни», але надалі в творчості ВІА стався
тривалий застій.
 В
1982 році в ансамблі зібрався досить сильний склад інструменталістів з
київського арт-рокового «Кредо»: клавішник Віктор Карасик, гітарист Роман Суржа
і басист Антон Коцар - та дуже швидко вони зрозуміли що в ВІА їм не місце і
перейшли у кримський арт-роковий гурт «Вторая половина». Тільки об’єднання з ансамблем «Крим»
та акомпанування
Юрію Богатикову [1932-2002]
нарешті принесло дивіденди -
перше місце на конкурсі артистів естради України
в 1986 році. Через два роки «Кримські зорі» вже
акомпанували Ігорю Демаріну, якого до
ансамблю розподілили після закінчення консерваторії - з ним
ансамбль записав єдину свою платівку-довгограй
«Полночный снег», з такими хітами як «Иванна»,
«Фокусник», «Признание». Та дуже швидко Демарін, прихопивши другу солістку ансамблю
Ірину Шведову (екс-«Крим»), повернувся до Києва. Коли від Софії Ротару пішла її
«Червона рута», то «Кримські зорі» недовго виконували роль її акомпанементу. В 1989 році Микола Рудник став
директором Євпаторійського театру, а ансамбль за кілька років розчинився в безіменний
супровід Зої Рудник…
|
