|
Новатор української поп-музики - продюсер, композитор, аранжувальник,
клавішник Євген Ступка ще навчаючись в музучилищі дав старт реповому
«PNG» (Персона Нон Грата) та техно-хаусовому «X-Beat» (наразі «Слайдер»),
вирішив черговий свій проект зробити більш романтичнішим. Фронтменом
новоспеченого «Електронного Кравчука» (все відбувалося за президентства
Л.М.Кравчука - в 1994 році) став студент того ж музичного училища ім.
Глієра, великий любитель романсів Вертинського, екс-соліст гурту
«Сінгапур» Андрій Остапенко (17.03.75).
Разом вони записали міні-альбом «Конституція» з чотирьох пісень. Надалі
Ступка почав освоювати більш модні музичні стилі - аранжував пісні
Олександру Пономарьову, опікувався
рейвовим «Клаудс Дженерейтор», а згодом виїхав на навчання у знамениту
«Берклі-скул»*.
Бразди правління «ЕL Кравчуком» перейшли до Анатолія Махині (екс-«Водяний
лис», «Сінгапур»), а місце автора-аранжувальника
зайняв також колишній рокер з консерваторською освітою - Сергій Гримальський
(екс-«Табула раса»). На кримській
«Червоній руті-95» неоромантичний «ЕL Кравчук» потрапив чомусь в номінацію
танцювальної музики (3 місце) - мабуть серед авангардових поп-виконавців
він був би ще чужішим. Мелодійно-драматичні пісні Гримальського та провокаційний
імідж Остапенка призвели до того, що вже на початку 1996 року «ЕL Кравчук»
став одним з найпопулярніших поп-проектів України, а мистецька агенція
«Територія А» оголосила його відкриттям
1995 року. Паралельно Остапенко пробував себе як театральний актор -
зіграв в поставлених режисером Семеном Горовим виставах К.Мамонтова
«Ганімед» (Центр сучасної драматургії) та М.Задорнова «Ціна кохання»
(театр «Браво»). З осені 1996-го опікуванням проекту «Ел Кравчук» зайнялася
продюсерська агенція «Музична біржа» і особисто Євген Рибчинський -
в травні 1997 року побачив світ перший офіційний альбом Остапенка і
компанії - «Нічий» (касетку тиражував лейбл «Western Thunder», а компакт-диск
«Caravan-CD»). Влітку ЕL Кравчук, що саме закінчив історичний факультет
Київського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, увійшов у чільну
трійку претендентів на премію «Золота
Жар-птиця» в номінації «Кращий співак»; номінувався також кліп «Доля».
Гримальський і Махиня, котрих Остапенко
поміняв на DJ Мішукоффа, тим часом взялися розкручувати молодого тернопільського
співака Любомира Чермака (екс-«Літопис»)
- диплом
«Славянського базару-97»; на початку 1998 року лейбл
«Нова Рекордс» випустив касетку
з сольним інструментальним альбомом Гримальського «Inner Space». Після
виснажливих всеукраїнських гастрольних турів справи «ЕL Кравчука» не
заладилися і в червні 1998 року «Музична біржа» оповістила про припинення
проекту. Оскільки Остапенко продовжував виступати як Андрій Кравчук
та ще й з піснями правами на які володіла МБ, остання, під кінець літа
подала на співака позов до суду. Безпрецедентність випадку підігріла
інтерес до нового альбому ЕL Кравчука і «Музичної біржі» - «То моє кіно»,
що його місяць по тому випустив лейбл «С.Т.М.-Рекордс»... Андрій «Кравчук»
Остапенко з лютого 1999-го співпрацює з «Українським Культурним Фондом»,
що навмисно для нього створив Мішукофф, і навесні презентував сольну
програму «Солдат кохання», а згодом подався в радіо-діджеї - в ефірі
Нашого Радіо він пів-року вів щотижневу однойменну авторську програму.
До кінця року виявилося, що в Україні більше ніхто з виконавців так
і не спромігся створити кращого шоу - Ел Кравчук** отримав за «Солдата
кохання» перо «Золотої Жар-птиці».
Новий альбом співак почав записувати в Англії, та в липні 2000-го ґрунтовно
нашкодив своїй кар’єрі, «заспівавши» на
«Таврійських іграх» під плюсову
фонограму; тим самим він зірвав свій майбутній контракт з цією організацією...
* - наразі Євген Ступка продюсує записи
«Океану Ельзи» та
Земфіри
** - до цього імені Андрій Остапенко повернувся в серпні 1999-го
|
