|
 Полтавське тріо «Свої» виникло в самому кінці 80-х, на хвилі
тотального захоплення «ласкавомайським» електро-попсом. Автора-виконавця
Олега Обуха, що встиг відпрацювати кілька концертів в складі знаменитого
ансамблю «Фестиваль» перед його остаточним розпадом, підтримали інші
учасники останнього складу цього ВІА - Сергій Вовченко (клавішні,
аранжування, музика; екс-«Вікторія», «Угол зрения», «Фестиваль») та
Сергій Ковтуненко (ударні, тексти;
екс-«Угол зрения», «Фестиваль») І якщо перший
альбом «Девочка в трико» був досить таки провінційним (хоч і не таким
мінорним), то другий «Лёлька», записаний в 1991 році в студії
полтавського радіо звукорежисером Леонідом
Сорокіним, вже вільно конкурував з московськими
грандами цього стилю і мав успіх (альбом тиражувався
ростовським лейблом RFRC). Українському ж радіо
більше всього вподобали жартівливі пісні
«Полтавські галушки» та «Степан». Проте «ласкавоманія» швидко закінчилася і за
рік гурт припинив існування.
Ще 1980 року
в Полтавському
педагогічному інституті Сергій Вовченко створив ВІА «Вікторія» (із
раніше суто вокального тріо дівчат на ймення Вікторія) - вже через два
роки ансамбль отримав звання Народного. Коли в 1987 році Вовченко
перейшов у «Фестиваль», то передав керівництво «Вікторією» Анатолію
Синенко (екс-«Угол зрения»). В 1990 року
учасники «Вікторії» Сергій Тагієв (клавішні, аранжування) та Володимир
Керпельман (вокал, музика) створили «ласкавомайський» проект «Віка»
(назва в честь автора текстів всіх пісень Вікторії Перської
(екс-«Олімпія», «Олімп»,
«Тутті»)). Всі гітарні партії в першому їхньому
альбомі «Мир любви» записав Олег Обух. Наступного року, записавши тільки
дві пісні до нового альбому, Тагієв та Керпельман виїхали на ПМЖ до
Берліна і «Віка» припинила існування.
В 2000 році, повернувшись із закордонних заробітків, Вовченко і Обух
відродили в тому ж Полтавському педуніверситеті ВІА «Вікторія», що
переріс в естрадно-музичний центр. Ковтуненко грає в
полтавсько-московському проекті «Архів ресторанної музики».
|
