|
 В жовтні 1988 року, одразу ж
після запису альбому «Не могу молчать», весь
склад хард-рокової команди «Візит»,
на чолі з автором всього репертуару Серго
Чантурія (екс-«ХХ Век») залишають
свого продюсера Валерія Янюшкіна і Костромську філармонію. Замінивши назву на «Супер Р», група
в складі: Чантурія (гітара), Євген Погорєлов (бас; екс-«Аттракцион»),
Володимир Вдовенко (барабани; екс-«Молодые голоса», «Диско-рок»,
«Радуга», «Калейдоскоп»), Володимир Арбузов
(клавішні), Сергій Сидюк (вокал), влаштовується на
роботу в московське ТО «Галерея». Вже в січні 1989
року «Супер Р» переміг на фестивалі «Інтершанс»
і відразу ж... знизив активність. Спроба створити
глем-рокове шоу призвела до змін у складі -
приходять клавішник Леонід Россоховатський (екс-«Галактика») і барабанщик
Ігор Зайцев, «вокалістом» стає сам Чантурія.
 В 1990
році Чантурія повертається до Києва в якості
художнього директора фестивалю «Інтершанс».
Час-від-часу Чантурія, з допомогою сесійних
музикантів, відновлює свій тепер вже повністю
київський проект і зрідка записується в «Коморі»,
«Блюзерсі» або «Артімі»; постійним учасником
гурту є тільки барабанщик Дмитро Біда. З
утворенням весною 1996 року Української музичної
асоціації «Супер Р» відчутно активізується; до
складу входять вже популярні автори-виконавці -
клавішник Олександр Гільов (екс-«Дикий пляж») та
басист Сергій Доценко (екс-«Красные», «Святий
сон»). А з появою нового супер-басиста Вадима
Медведя (екс-«Київський диксиленд», «Комфорт», «До запитання», «Вуйко-бенд») «Супер Р»
переключився на досить таки нетрадиційний
стиль хард-джаз-рок. Та з часом склад гурту знову вбавився до одного Чантурії,
що зрідка виступає з інструментальною програмою у супроводі сесійних
музикантів. Інструментальний альбом 2000 року так і не був виданий;
альбом 2003 року «Я и мои друзья» лейбл Moon Records допровадив до
прилавків у кінці 2005-го. |
