НОСТАЛЬГІЯ  ЗА  МЕЗОЗОЄМ

Як свідчить історія «Ностальгія за мезозоєм» почалася не зразу; спочатку море київського рок-андерґраунду пробував борознити приписаний до Шевченківського райкому комсомолу «Крейсер Бдітєльний» на чолі з Євгеном «Нестором» Іщуком (гітара, музика) та Артуром Черновим з бас-веслом. А на путь істинний в грудні 1989 року їх наставив Аркадій «Алік» Златін (продюсер і автор текстів). Останнім за мезозоєм тоді журитися став барабанщик Олег «Оу» Угнівенко (екс-«Фаетон», «12-й поверх»), потім його замінив Ярослав Рево¹. «Ностальгія за мезозоєм» виявилася химерним міксом з панк-треш-стьоб-фолк-року. І яким же було здивування москвичів, коли на традиційному «Фестивалі надій» в грудні 1993 року Гран-прі отримала група з України. «Ностальгія за мезозоєм» хутенько підписала контракт і відтоді здебільшого тусується по нічних клубах Москви. Алік Златін тим часом створив продюсерську агецію «Мезозой промоушн», під дах якої також увійшли рок-барди Сергій «Фома» Фоменко² і Ганна «Лев» Левченко. В 1995-му Іщук влився в склад московсько-київського проекту «Скандал».

¹ - потім грав у «Грін-Грей», «Cool Before».
² - наразі «Мандри»

 


 


© КМ студія