|
 Львів’янка
Леся Боровець [1949-2019] явище досить нетипове на нашій естраді.
Почувши її унікальний голос на якомусь з концертів самодіяльності в
рамках щорічного фестивалю «Львівська весна», ще школяркою її одночасно запросили відразу у два
колективи. Ігор Хома запросив у свій ансамбль
«Медікус», з яким вона першою стала співати український
імпровізаційний джаз, а Богдан-Юрій Янівський запросив у
«Веселі скрипки», що на той час вже стали штатним студійним
оркестром Львівського радіо і телебачення - з ним Леся записувала
незвичні хіти Янівського (чотири з них були видані тільки в 1977
році на збірнику
«Естрадні пісні»). В 1972 році Леся Боровець закінчила консерваторію
(класи фортепіано і вокалу), та через хворобу Ігоря Хоми в існуванні
«Медікуса» тоді сталася перерва і вона влаштувалася у філармонію. В складі ВІА «Ватра»
вона першою в СССР почала поєднувати класичний оперний вокал з ритмами біґ-біту (на
першій платівці
«Ватри» пісні «Верховинська колискова», «Відлуння в
горах», «Як я спала на сені»). Року виснажливих гастролей було
достатньо, щоб Леся Боровець залишила професійну сцену - надалі вона
працювала за фахом педагогом і концермейстром в різних музичних
навчальних закладах (в Дрогобичі, Івано-Франківську, Львові). А
співала і записувалася виключно з самодіяльними колективами - до
1981 року з «Медікусом»; з 1989 по 1993 вона у складі проекту
Олександра Зімінського
«Львівське ретро» по
крихтах відроджувала галицьку естраду 30-х років; в 1993 році стала
незмінною солісткою ансамблю «Львівська ревія» Ростислава Демчишина.
В 1996 році Олександрі Демчишин (Лесі Боровець) присвоєне звання
Заслуженої артистки України. В 2010 році співак і мистецький діяч
Орест Цимбала зібрав архіви і випустив
«Колекцію» - сет з двох
компакт-дисків з піснями у виконанні Лесі Боровець: «Сум Афродіти» і «Від класики до джазу»
та DVD з записами Львівського телебачення «Співає Леся Боровець».
|
