Ірина БІЛИК

Киянку Ірину Білик (06.04.70) вперше почули в 1987 році - на радіо вона записала дві власні пісні - «До весны» та «Детство», які принесли їй перемогу в радіоконкурсі «Нові імена». Після школи вона поступила до музичного училища ім. Глієра, в клас відомої естрадної співачки Ліни Прохорової. На вінницькому фестивалі «Весняні надії» Іра познайомилася з музикантами київської англомовної хеві-металевої групи «Аякс» - басистом Юрієм Нікітіним та гітаристом Єгором Учайкіним; ця зустріч, згодом, відіграла надзвичайну роль в її подальшій кар’єрі¹. Влітку вона прийняла участь в першому фестивалі «Червона рута» та через хворобу стала лише дипломанткою. В 1990 році за допомогою композитора-аранжувальника Миколи Павліва Іра записала дебютний міні-альбом - всі шість пісень з нього стали хітами - «Зоряна ніч», «Люби мене, Юро», «Годі вже», «До тебе», «Кувала зозуля», «Дивний сон»². Ірина Білик дуже швидко стала поп-співачкою №1 в Україні, замінивши зниклу з нашої сцени Русю. В кінці того ж року вона очолила власний гурт «Цей дощ надовго» (Юрій Нікітін - бас, продюсер; Жан Болотов - клавішні, аранжування; Єгор Учайкін - гітара, директор; В’ячеслав Железняк - ударні) і влаштувалася до агенції «Ростислав-Шоу». На початку 1992 року Іра порадувала фанів новими піснями - «Тільки мій», «Божевільна», «Після кохання». Проблеми з оркестром М.Фінберга на фестивалі «Слов’янський базар» переконали Ірину відмовитися від подальшої участі в конкурсах, окрім - як почесний гість. Наступна порція хітів з’явилася лише через півтора року, восени 1993-го - «Я розкажу», «Нова». Ірина була зайнята облаштовуванням власної продюсерської агенції «Нова», а згодом однойменної студії звукозапису (звукорежисер Олег Барабаш, екс-«Цікава патологія», «Ер. Джаз», «Табула раса»), записувала рекламні ролики на «Музичній біржі» та вела на радіо «Європа-Центр» програму «Лімузин». З початку 1994 року Ірина Білик працювала над записом компактдиску «Нова», що з’явився через рік (фірма «НАК»). На той час Ірина лишалася єдиною співачкою, що здійснювала повноцінні гастролі по всій Україні; крім того в неї був контракт з нічним клубом «Голлівуд». В 1995-му прес-служба Посольства США в Україні вибрала Ірину Білик, як кращу співачку нашої держави, для участі в програмі зустрічі президента США Білла Клінтона під час його візиту до Києва. До запису чергового альбому «Просто» Ірина запросила «живих» рок-музикантів - барабанщика Едуарда Коссе («Табула раса») та гітариста Геннадія Д’яконова (екс-«Вервольф», «Monkey’s Work»). Касетковий варіант альбому був презентований літом 1996 року на Таврійських іграх, де Ірині саме вручали пера «Золотої Жар-птиці» - кращій співачці року та за пісню «Ти мій». В серпні 1996 року Ірині Білик присвоєне звання Заслуженої артистки України. Перед Новим роком в Інтернеті розмістилися сторінки веб-сайту її одеського фан-клубу www.enf.opu.odessa.ua/іrіna, а згодом і київське дзеркало³. В січні 1997 року альбом «Так просто» з’явився і на компактдискові, а однойменна пісня «Парадом Хіт-парадів-96», проведеному хіт-парадами «12 - 2» та «Територія А», була визнана кращою піснею в Україні. В підсумкову кращу двадцятку увійшли також пісні «Забула» та «Дай руку мені». Одночасно створена «Майстер-відео» версія пісні «Війна» впевнено очолила відео-хіт-паради «Територія А» та «ММФ». Для великого гастрольного туру по 25 містах України навесні 1997 року до гурту ЦДН була запрошена нова жива ритм-секція - барабанщик Ігор «Малий» Середа (екс-«Тандем», «Джек Фрост», «Ґрін-Ґрей») та басист Ігор Закус (екс-«Оксана», «Мелос»). На «Таврійських іграх - VI» Ірина Білик знову отримала дві Премії «Золота Жар-птиця» - як краща співачка та за кращий альбом (номінувалися також її концертний тур як найвизначніша музична подія і «Так просто» - як власне пісня так і відеокліп). Черговий альбом Ірини Білик - «Фарби» писався восени вже на «власній» NOVA Studio, а  вийшов в грудні на «власному» ж лейблі NOVA Records. Влітку 1998-го відкрився перший офіційний веб-сайт співачки www.musіc.com.ua/bіlyk³. За підсумками року Ірина Білик отримала два пера «Золотої Жар-птиці» - як краща співачка України і за альбом «Фарби»; номінувалися також однойменні пісня і відеокліп, а також пісня «Одинокая». Напередодні 1999 року співачка випустила CD-збірник кращих пісень, пишно відмітила 10-ти річчя професійної кар’єри і зробила в ній довготривалу перерву - в червні наступного року вона стала мамою. Та вже через два місяці вона знову вийшла на сцену. Невдовзі її студію було перейменовано на «Мама Music» і на початку весни 2000 Ірина Білик презентувала свій черговий альбом «ОМА». Він писався півтора року й поступово незмінного аранжувальника Жана Болотова⁴ замінив аранжувальник, звукорежисер і композитор Євген Ступка. Через місяць Ірина Білик дебютувала як художник-модельєр з власною колекцією одягу з тією ж назвою «ОМА»⁵. Продемонструвавши восени останню програму в концертному турі «Без назви», співачка надовго залишила своїх прихильників на голодному пайку. Через рік, принципово відмовившись завойовувати Росію, Mama Music почала освоєння сусідньої Польщі. Навмисно створений лейбл Mama Music Polska один-за-одним випустив два CD-сінґли Ірини Білик - «Країна» й «Ангел?». Навесні 2002-го став до ладу новий і стильний офіційний веб-сайт співачки www.IRYNABILYK.com - через два місяці сайт отримав престижну Інтернет-премію GOLDEN WEB AWARD. До кінця року на Mama Music вийшов «польський альбом» співачки з простою назвою «Biłyk» - майже всі пісні аранжовані Сергієм Доценком і записані на Mama Music Studio звукорежисером і гітаристом Сергієм Добровольським. Переспівані українською пісні з «польського» альбому та декілька нових склали черговий альбом Ірини Білик «Країна», що його на початку літа 2003 випродукував лейбл J.R.C. Та не закінчивши навіть промо-тур цього альбому, співачка взялася за створення свого першого російськомовного альбому «Любовь. Яд». Він вийшов у червні 2004-го (лейбл «Астра Рекордс») і встановив новий рекорд України - 100 тисяч копій було продано за 10 днів.