|
 Київський «Вавілон»
на початку 1987 року збудували : Юрій Михайличенко
(вокал, бас), Сергій Попович (29.09.65; гітара, вокал), Ігор
Грановський (клавішні) та Костянтин Довженко
(барабани). «Вавілон» відразу досить вдало
виступив на фестивалі «Молодіжне перехрестя» (на
відміну від свого прямого генеалогічного попередника - гурту
«Острів», чи не найгіршої групи на фестивалі
«Дебют» восени 1986-го). «Вавілон» записав два
магнітоальбоми - «Взъерошеное дерево» та
«Потенция» - наскільки вдалих, настільки й
стилістично не визначених. В результаті творчих
розбіжностей вже в лютому 1988 року «Вавілон»
розвалився - Михайличенко згодом створив
акустичну рок-групу «Іванова вісь», а решта
відразу ж стала «Рабботою Хо» (хо з китайської -
вогонь). Музиканти стали ініціаторами створення
альтернативного рок-клубові об’єднання
«Рок-артіль». «Раббота Хо» продовжила
експерименти з музикою, урбаністичною за
характером і депресивно-оптимістичною за
змістом. Запис концерту у Владивостоці¹
«Фельдфебельський романс» несподівано став
лауреатом фестивалю фонограм пітерського
журналу «Аврора». Після фестивальної одіссеї
1989-90р.р. (Таллінн - Ленінград - Москва - Азія)
оригінальний склад тріо розпався. В тому ж 1990
році «Раббота Хо» в новому складі (Попович -
гітара, ритм-бокс; Микола Ігнатенко - бас; Юрій
Тугушев - слайди) представила нову програму
«Танець». В 1991 році Сергій Попович продюсує і
записує альбом Івано-Франківської панк-команди
«Минула юнь». Влітку 1992-го «діюче об’єднання
живопису, графіки, фотографії, музики і дечого
непередбаченого Раббота Хо» поселилося в музеї
«Київська фортеця» (в минулому в’язниця «Косий
капонір»). Слідом за художніми виставками та
міні-рок-фестивалями тут обладнана і інді-студія
звукозапису «Actіon Voіces».
 З того часу Сергій Попович
зрідка збираючи «Рабботу Хо» (він сам плюс
сесійний клавішник), перевагу відає
звукорежисурі, реміксуванню власних творів та
продюсуванню «молодняку». Серед найуспішніших
роббіт - зведення альбому «Країна мрій»
легендарних «В.В.» та дебютний
альбом поп-панкової команди «Пірата-бенд» -
«Пиратская любовь». З одним із своїх сесійних
клавішників, а саме з Віктором Пушкарем («Blemіsh»),
Попович створив паралельний проект «Гидкі
лебеді». В 1997 році Попович став саундпродюсером
фестивалю «Червона рута», а згодом гурту «ВВ».
Пізніше він створив ще
один паралельний проект - дівочу грендж-команду
«Танки», що надалі скоротилася до дуету з басисткою Талою Мюллер²
«OZON». Цей же дует в вересні 2000-го став основою
реанімованої після п’ятирічної коми «Рабботи Хо». Новий склад (плюс Георгій
Тараман - семплери та Михайло Мартинчук - гітари) записав міні-альбом
«Любов/Нелюбов». На початку 2001 року лейбл «J.R.С»
випустив на CD три архівні альбоми «Рабботи Хо» -
«Репетиция без оркестра, часть 1: Фельдфебельский романс» (1989/2000), «Танец»
(1991) та «Репетиция без оркестра, часть 2: Гадкие лебеди» (1995).
¹ - розігрівала публіку перед виступом «Рабботи Хо» тоді ще
нікому не відома група «Мумій Троль».
² - вона ж дружина Сергія Поповича.
|
