|
 На
відміну від Москви, де були «Браво», «Мистер Твистер», «Тихий час»,
та Харкова, із своїм «Противовесом», в
столиці України перша «боєздатна» чисто рок-н-рольна команда з’явилася
тільки в грудні 1991 року. Вадим Красноокий та його «Mad Heads» (скаженні
голови) виконують білий варіант рок-н-ролу, а саме нео-рокабіллі (з
саундом кантрі музики - хілбіллі), а також припанкований варіант рокабіллі
- сайкобіллі (психобіллі). З Краснооким починали барабанщик Бамбук (Роман
Шаркевич) і контрабасист Сталік (Володимир Сталінський); через рік-півтора
їх замінили відповідно Євген Ведмідь та Стас Лісовський. На «Маd Heads»
звернули увагу спочатку за бугром - два демо-треки потрапили на англійський
компакт - збірник сайкобіллі фірми «Nervous Records». В 1995 році в
БЗЗ Олег Ступка зафіксував дебютний альбом тріо -
«Psycholula», який літом наступного року на компакті випустив німецький
лейбл «Crazy Love Records», а на касетці київський «Western Thunder».
Альбом писався вже з новим барабанщиком Богданом Очеретяним, наступного
року змінився і басист - ним став юний Максим Красноокий. Осінь 1996
року Скаженні голови провели в нічних клубах обох столиць Росії. Запис
одного з концертів в Пітері в червні 1997-го російський лейбл «Manchester
Fіles» випустив на касетці «Chernobіlly Attack». Того ж літа «Mad Heads»
рок-н-ролили на фестивалі у Фінляндії, а також відкрили свій перший
власний web-сайт - (members.aol.com/pmadheads).
Під кінець 1998 року лейбли
«Росток Рекордс» та
«Crazy Love Records» паралельно випустили записаний на студії
«Династія», другий компактдиск
тріо -
«Mad іn Ukraіne». Музиканти підписали контракт з ПЦ Аркадія Укупника
і навіть відзняли кліп на російськомовну пісню - проте надії на попсовий
успіх гурту в Росії не справдилися. Черговий альбом
«Naked Flame», до якого увійшли і україномовні пісні, в січні 2002-го
знову паралельно випустили український лейбл J.R.C та німецький
«Crazy Love Records». До весни альбом став найуспішнішим в каталозі
німецького лейблу і був зроблений його додатковий тираж - на вінілі.
Скаженим головам почали надокучати
 вузькі
рамки однієї субкультури і в 2003 році вони почали експериментувати
- записали перший не-англомовний
альбом
«Контакт», де була віддана данина всім, хоть якось дотичним до рокабіллі,
стилям. На початку 2004-го тріо вдалося до ще глобальніших
дослідів
- запросили мідну секцію: саксофоніста Макса Кочетова, трубача Антона
Бурико і тромбоніста Володимира Пушкаря (всі з джаз-рокового гурту «Джанкой
Бразерс»). Новації з неосвінгом, фолком і ска виявилися настільки вдалими,
що новий проект «Mad Heads XL» вирішили залишити постійним. До кінця
року, завантажених роботою в «Джанкой Бразерс» Бурико і Пушкаря, замінили
трубачем Вадимом Нікітаном і тромбоністом Валерієм Чесноковим¹. Влітку
2005 року, закінчивши свою частину студійної роботи над новим альбомом,
сольним проектом «Mr. Оч & His Root Boys» вирішив обтяжитися Богдан
Очеретяний - його замінив Володимир Зюмченко. Дебютний альбом «Mad Heads
XL» з оптимістичною назвою
«Надія Є» побачив світ у жовтні 2005-го. Одночасно, з надією на
передрук повного альбому, в Німеччині вийшов сингл «Nadiya Yea»
¹ - Кочетов був асоційованим членом «Джанкой Бразерс»
|
