|
 Якось у село на Полтавщині
приїхав з концертом хор Кременчуцького
автозаводу, і його керівник - Павло Оченаш,
почувши спів телятниці Раїси Корж, запросив її до
свого колективу. З 1962 року Раїса співала в
ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії. Там і
познайомилася з своїм майбутнім чоловіком,
баяністом Миколою Кириченком. На запрошення
керівника ансамблю «Льонок» Анатолія Пашкевича
сім’я Кириченків переїхала у Житомир, потім у Херсон. Згодом,
коли в 1968 році Пашкевич очолив Черкаський
народний хор, Кириченки увійшли до його складу.
Раїса Кириченко співала в усіх країнах Європи,
Алжирі, Тунісі, Філіпінах, Монголії, Австралії,
Канаді, а також в штаб-квартирі ООН. В 1979 році їй
присвоєне звання Народної артистки України. В 1983
році в Черкасах для неї був створений, набагато
компактніший ніж хор, фолк-ВІА «Росава» (керівник
М.Петрина). В 1986 році Раїсі Кириченко присвоїли Державну премію УРСР ім.
Т.Г.Шевченка, та все ж непорозуміння з керівництвом
філармонії призводить до того, що вона повертається у Полтаву. Тут для неї
створюють
власний гурт «Чураївна»; після успіху пісні
«Пане полковнику» в її репертуарі все більше
поп-шлягерів, які вона записує в студії групи «Фрістайл». В 1999 році за самовіддану працю, високу
професійну майстерність та активну громадянську позицію її нагородили «Орденом
княгині Ольги». Після тривалої хвороби, в 2000 році співачка
перебралася до Києва. Лейбл «Caravan CD» випустив того ж року два компакт-диски
Раїси Кириченко - «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина»; пізніше лейбл
NAC випустив диск
«Доля у нас
- два крила». Восени 2003 року Раїса Кириченко удостоєна звання
Героя України з врученням ордена Держави.
9 лютого 2005 року Раїса Кириченко пішла з життя. |
