|
 Історія
В.В. починається в Київському політехнічному інституті в 1983 році,
коли до метал-гурту «SOS»: Юрій Здоренко (гітара, вокал) та Ігор Крук
(барабани) приєднався басист Олександр Піпа (екс-«Вертикаль»). За рік
Здоренко і Піпа зрозуміли, що з металом їм не по дорозі й залишились
удвох без діла. Лише в 1986 році до них приєдналися шоумен Олег Скрипка
(23.05.64; вокал, баян, саксофон, труба, гітара) та барабанщик Сергій
Сахно. А назву «Воплі Відоплясова» хлопці взяли із повісті Ф.Достоєвського
«Село Степанчиково та його жителі» (хоч інколи вони допускають варіант
розшифрування В.В. і як Володимир Висоцький). Стьоб-рок, що поєднував
в собі жорсткий панк з елементами фолку, попсовими мелодіями і гротескними
текстами, а також незвичайна пластичність музикантів, роблять В.В. найпопулярнішою
групою Києва вже через два місяці після дебюту (в листопаді 1987-го).
Ветерани київського рок-клубу «ображаються» на них і В.В. переходить
в альтернативне творче об’єднання «Рок-артіль». Після вдалих виступів
на фестивалях у Вільнюсі і Москві до В.В. приходить «всесоюзне» визнання
і вони попадають в «Топ-10» Артема Троїцького, а їх самих виключають
з «Рок-артілі» (мабуть за успіхи). В лютому 1989 року агенція «Фонограф»
випустила перший студійний альбом групи - «Танці»; однойменна пісня
стала супер-хітом і надовго очолила київський хіт-парад. Упродовж року
Сергія Сахна підміняв Олег Комісаренко (екс-«Квартира№50»).
Виступ гурту на першому фестивалі «Червона рута» пройшов якось непомітно.
В кінці 1989 року французька концертна асоціація «Янус» заключила з
В.В. трирічний контракт. В 1990-92 роках В.В. виступали у Франції, Італії,
Швейцарії значно частіше чим в себе в Україні.
 В
1990 році лейбл «Кобза» випустив на компакт-касетці новий альбом В.В.
- «Гей, любо!». На осінь 1991 року приходить перший пік популярності
В.В. - здавалося б рядовий концерт гурту в КПІ анонсувався і потім рецензувався
московською «Комсомольською правдою». Вже через рік, восени 1992-го
на чергові гастролі у Францію В.В. відправилися без Юрка Здоренка (його
підмінив Олександр «Керя» Редько). В лютому 1993 року В.В. виступали
вже з новим гітаристом Олексієм «Макетом» Дігтярем («Іванов
Даун»), який тоді вдало вписався до гурту. Після цього В.В. так
само «вдало» розколилися надвоє - Скрипка і Піпа знову відправилися
до Парижу, де з ними грали французькі музиканти - гітарист Філіп Льобар
та барабанщик Стефан Муфліє (обидва з консерваторською освітою); Сахно
приєднався до Здоренка в його новому проекті Я.Я.Я.
А тим часом в Росії вийшла вінілова платівка «Або-або» (лейбл «Тау-Продукт»)
і однойменний компакт-диск (лейбл «BSA-Records») з концертним записом,
зробленим на касетку в липні 1991-го у Франції. Весною 1994 року з’явився
альбом «Країна мрій», записаний на студії
«Комора» ще в кінці 1992 року
золотим складом В.В. і зведений лише через півтора року Сергієм Поповичем
з «Рабботи Хо». Влітку 1994-го В.В. об'явилися
в Україні вже як міжнародний проект (з новим гітаристом Крістофом Жераром),
та от нічим новеньким потішити не змогли. Постійно мешкаючи в Парижі,
Піпа на два роки став граючим тренером тамтешнього молодого рок-бенду
«Ashtray Hearts». На хвилі ностальгії, весною 1996 року з’явилася купа
ретроспективних касеток - «Життя в Бордо» і двотомна «Антологія В.В.»
(МО «Гарба»), «Закустика» та «Країна мрій» («Sіngle-S»). Скрипка та
Піпа записали в «Коморі» сінгл-CD «Музіка», видрукуваний київською фірмою
«Машел» і пілотований однойменним відео кліпом.
 В
жовтні В.В. несподівано знову зібралися в «золотому» складі (Скрипка,
Здоренко, Піпа, Сахно та інколи Редько з баяном), провели тур по нічних
клубах Москви і перед Новим роком в улюбленому залі екс-КПІ з «помпою»
відмітили своє 10-ти річчя. В січні 1997 року «Парад Хіт-парадів» несподівано
виявив, що старі добрі «Танці» все ще входять в двадцятку найпопулярніших
пісень України. Ідилія тривала недовго - вже через місяць до Москви
В.В. поїхали з новим інді-гітаристом Євгеном Рогачевським (екс-«КЛОМуз»,
«Иіцький аун», «Раббота Хо»). В Москві ВеВешники
підписали професійний контракт із лейблом «Гала Рекордс», який окрім
випуску чотирьох CD, зобов’язується проводити і їх відеорозкрутку. В
Інтернеті відкрилися сайти чернігівського «Фан клюбу» В.В.
http://vv.cn.ua та
в Англії http://www.vv.clara.net.¹ В кінці травня 1997 року відбулася
презентація, дописаного на французькій студії «Stakato» звукорежисером
Борисом Сезеком, вже повноцінного CD-альбому «Музіка». На початку липня
на «Таврійських іграх - VI» Воплям Відоплясова вручили відразу три пера
«Золотої Жар-птиці» - як кращій
рок-групі України та за пісню і відеокліп «Весна». На осінь планувався
випуск компактів з записом концерту в московському БК ім. Горбунова
та перезведеного альбому «Країна мрій». Фінансова криза в Росії, а за
тим і в Україні порушила всі плани - презентований в квітні 1999-го
альбом
«XVYLI AMURA», довелося чекати ще майже рік. Тільки на початку весни
2000 завдяки спільним зусиллям лейблів
«J.R.C.» та
«Нова Рекордс» альбом побачив
світ. Сольний концерт Скрипки разом з Ансамблем Пісні і Танцю Збройних
Сил України, що відбувся навесні 2000-го в Актовому залі КПІ, через
рік, завдяки лейблам RG Music &
NOVA Records, побачив світ у вигляді CD
«Інколи». Записаний невдовзі
в Москві (в студії Олега Нестерова «Снігурі») новий альбом по якості
не вдовольнив Скрипку і він був навесні 2001 року наново переписаний
Євгеном Ступкою в його студії «Столиця-звукозапис». А в липні ВеВе повторили
свій хет-трик - отримали три пера
«Золотої Жар-птиці», як краща
рок-група України, за кращий альбом
«XVYLI AMURA» та за кращий відеокліп «День народження». Восени максі-сінґл
нового альбому ВеВе
«Мамай» одночасно випустили в Україні лейбл RG Music і в Росії лейбл
«Мистерия звука». Майже паралельно побачив світ і безіменний химерний
сольний максі-сінґл Олександра Піпи, записаний ним в студії
«Астероїд» - про CD постарався
лейбл McLarenZoo. Тієї ж осені Скрипка знявся в головній ролі коваля
Вакули в новорічному телемюзиклі ТПА
«Мелорама» (музика
Костянтина Меладзе) «Вечера на хуторе близ
Диканьки»; компакт з аріями ще до прем’єри випустили лейбли «Інтер Рекордс»
та «Воля Музика». Перед новим роком побачив світ ще один диск - RG Music
випустив результат комп’ютерних вправ Олега Скрипки, а саме альбом його
реміксів «День нароDJення». Упродовж 2002-го гурт все дописував новий
альбом, аж поки лейбл
«Lavina Music» вольовим рішенням на 18-й пісні не зупинив цей процес
і в кінці року випустив компакт
«Файно». Через відсутність гідної конкуренції диск відразу визнали
кращим альбом в Україні за 2002 рік. А музиканти запалилися сольними
проектами - Скрипка знову знявся в новорічному телемюзиклі Меладзе «Золушка»,
потім узявся продюсувати дебютний альбом автентичного хору «Божичі».
Рогачевський приєднався до тих з ким 15 років тому починав - гурту Сергія
Базалицького КЛОМуз². А Піпа з засновником Воплів Юрком Здоренком та
барабанщиком ТНМКонго Вітольдом Корженком
зварили смачний панковий «Борщ».
Проект виявився найпродуктивніший - вже в березні 2003-го побачив світ
дебютний максі-сінґл з такою ж назвою
«Борщ» (лейбл McLarenZoo) - на диску примістилося і кілька композицій
Здоренка з репертуару дуже ранніх В.В. В червні 2004 року Олег Скрипка
презентував ліричний сольний альбом
«Відрада», а за кілька тижнів виступав на започаткованому ним же
Міжнародному етно фестивалі
«Країна Мрій»,
у супроводі «Лє Гранд-Оркестра», складеному із сесійних фолк- і рок-музикантів,
потужної духової секції та хору «Божичі». Коли у вересні з’явився
«Padlo» - перший повноцінний альбом «Борща» - поповзли чутки про
неминучий розпад «Воплів ...». Проте події Помаранчевої революції
консолідували гурт - «Воплі Відоплясова» були хедлайнерами щоденних
концертів на Майдані. Влітку 2005 року, черговий фестиваль
«Країна Мрій» В.В.
закривали у розширеному складі - з духовою секцією та хором «Божичі».
Навесні 2006-го Олег Скрипка отримав найпрестижнішу в Україні
театральну премію «Пектораль» за музичне оформлення спектаклю за
п’єсою Котляревського «Наталка Полтавка» в театрі ім. І. Франка -
сам Скрипка також дебютував і як актор у цій виставі
¹
- дзеркала в
USA
та в Росії
² - Клуб Любітєлєй Отєчєствєнной Музикі
|
