|
З шести років Геннадій «Хасан» Татарченко
вчився грати на скрипці та співав у хорі. Після
музичної школи поступив до консерваторії. Та
після четвертого курсу перервав навчання і в 1975
році став гітаристом ВІА «Кобза».
Коли при Держтелерадіокомітеті України був
створений Будинок звукозапису, Татарченко став
студійним музикантом та аранжувальником. Він
записав чимало фонограм для відомих співаків,
згодом почав компонувати і сам. Перший успіх
прийшов в 1984 році з піснею «Полісяночка» яку
заспівав Назарій Яремчук.
Студійний гурт керований Татарченком записував
більшість пісень творчого альянсу Володимира
Бистрякова та Валерія
Леонтьєва, тому не дивно, що саме Леонтьєв і
вивів пісні композитора-початківця на всесоюзну
аудиторію. Спочатку був «Мираж», в 1986 році
«Арена», а за рік знаменита «Белая ворона» - пісня
увійшла того року в трійку кращих в СРСР. Ще три
пісні Татарченка зробила хітами Софія Ротару - «Музыка капели», «Смешной
драндулет» та остання україномовна пісня Ротару
- «Білі нарциси». На деякий час Татарченко
відходить від написання шлягерів - він закінчує
навчання в консерваторії і працює з Юрієм
Рибчинським над грандіозним проектом -
рок-оперою «Белая ворона».
Правда оперу записували не рок-музиканти, а
естрадні виконавці - в головних ролях Тамара
Гвердцителі, Олександр Малінін та Микола
Караченцов. «Белая ворона» стала першою
українською рок-оперою випущеною на платівці -
про це постаралася «Аудіо Україна»; в каталозі
фірми диск значився під номером 001. В 1990 році
Татарченко відновив активну композиторську
діяльність - записав з Русею
альбом «Попелюшка», його пісні стали візитками Оксани Білозір
- «Україночка», Наталі Сумської - «Жорж
Санд» а пізніше і Михайла Поплавського - «Юний
орел».
В 1992 році Татарченко створив
продюсерський центр «GTC-productіon» і працював з
молодими співачками Стеллою Гомолякою та Оленою
Петровою. Стеллин кліп «Адью, мій принц», єдиним з
українських, вибрала собі в 1992 році російська телекомпанія
«Останкіно». Результатом роботи з Петровою стали
відеоальбоми «Страчене кохання»’93 та «Це загадкове ім’я
- Астрая»’94. По тому
як Астрая стала дружиною Татарченка, вони
записали ще один альбом «Аура кохання»,
тиражований НАК в 1995 році. Влітку 1997 року Астрая отримала
звання Заслуженої артистки України. В 1998
році лейбл «Western Thunder» розтиражував
другий аудіоальбом тандему Татарченко-Петрова
- «Ау! Ромашка», а навесні 2000-го і третій - «Качумай».
|
