|
 Закінчивши
Київський інститут культури в 1983 році, уродженка далекого Уралу Надія
Шестак (21.04.??) потрапила до знаменитого ансамблю
«Мрія», який акомпануючи
Миколі Гнатюку доживав тоді останні дні. Коли
«Мрія» остаточно розвалилася, Шестак напросилася до
Миколи Мозгового в його гурт «Вересень».
Саме з піснями Мозгового і прийшли до неї перші успіхи - друге місце
на конкурсі артистів естради України в 1986 році, приз глядачів на відбірковому
турі телеконкурсу «Юрмала-87», третє місце на всесоюзному конкурсі виконавців
«Ялта-88». В 1991 році тоді вже Заслужена артистка України Надія Шестак
припинила виступи на естраді, хоч з музикою остаточно не порвала - навчалась
в Московському інституті театру і сцени ім. Гнєсіних в класі Олександра
Градського. Пізніше працювала на телебаченні - була ведучою програм
«Зичимо щастя», «Монітор». Через два роки Шестак повернулася на сцену
і відразу ж стала лауреатом конкурсу у Вільнюсі. На початку 1996 року
вона починає запис головної ролі мюзиклу Арнольда Святогорова «Роксолана»,
а до літа фірма НАК розтиражовує
її першу касетку. В 1998 році їй присвоєне звання Народної артистки
України. Після чергової перерви та такого ж чергового повернення
в 1999 році лейбл НАК випустив ще
дві касетки співачки -
«Сину, Ангел мiй» та «Я горжусь тобой отец»,
згодом об’єднані за рік в одному CD-збірнику
«Ностальгія».
Тоді ж за вагомi трудовi досягнення та високий професiоналiзм Надію
Шестак нагородили «Орденом княгині Ольги». Згодом, за сімейними
обставинами, вона переїхала на
помешкання до Москви і в черговий раз полишила вітчизняну естраду -
на «Радио России» вона вела програму «Поющая Украина». Чергове
повернення в Україну відзначилося зміною сценічного імені на Надія
Крутова-Шестак. Лейбл
«Атлантік» один-за-одним випустив три компакти співачки:
«Віри,
Любові...»,
«Жіноча
доля», «Нареченная Надеждой». |
