|
Як свідчить історія
«Ностальгія за мезозоєм» почалася не зразу;
спочатку море київського рок-андерґраунду
пробував борознити приписаний до
Шевченківського райкому комсомолу «Крейсер
Бдітєльний» на чолі з Євгеном «Нестором» Іщуком
(гітара, музика) та Артуром Черновим з бас-веслом.
А на путь істинний в грудні 1989 року їх наставив
Аркадій «Алік» Златін (продюсер і автор текстів).
Останнім за мезозоєм тоді журитися став
барабанщик Олег «Оу» Угнівенко (екс-«Фаетон», «12-й поверх»), потім його
замінив Ярослав Рево¹. «Ностальгія за мезозоєм»
виявилася химерним міксом з
панк-треш-стьоб-фолк-року. І яким же було
здивування москвичів, коли на традиційному
«Фестивалі надій» в грудні 1993 року Гран-прі
отримала група з України. «Ностальгія за
мезозоєм» хутенько підписала контракт і відтоді
здебільшого тусується по нічних клубах Москви.
Алік Златін тим часом створив продюсерську
агецію «Мезозой промоушн», під дах якої також
увійшли рок-барди Сергій «Фома» Фоменко² і Ганна
«Лев» Левченко. В 1995-му Іщук влився в склад московсько-київського проекту
«Скандал».
¹ - потім грав у «Грін-Грей»,
«Cool Before».
² - наразі «Мандри»
|
