Валерій  ЛЕОНТЬЄВ

Валерій Леонтьєв музикант вже не український, та його вклад в нашу популярну музику настільки вагомий, що він по праву носить звання Народного артиста України. А професійним співаком він став в 1973 році - Сиктивкарська філармонія тоді назбирала самодіяльних виконавців і направила їх на навчання до Москви. Недовго провчившись ансамбль «Ехо» почав заробляти грошей для філармонії концертуючи по оленячих стоянках Комі АРСР, аж поки його не надумали розформувати. Леонтьєву з ансамблем вдалося влаштуватися до Горьківської філармонії. Перші ж конкурси, на які послали Леонтьєва принесли йому успіх - перше місце на Всесоюзному конкурсі виконавців пісень соцтабору в Ялті в 1979 році, через рік - перше місце на «Золотому Орфеєві». Леонтьєв «набивається» до композитора Давида Тухманова і той робить йому унікальну програму з шести супер-хітів - Леонтьєв надовго стає поп-співаком №1 в Радянському Союзі. З 1981 року він номінально рахується українським співаком - сім років Леонтьєв і гурт «Ехо» під керуванням його дружини Людмили Ісаченко працювали на Ворошиловградську філармонію. Паралельно він навчався в Ленінградському інституті культури ім. Крупської (відділення режисерів - культмасовиків). Тоді ж була записана ним перша пісня українського автора - «Куда уехал цирк» Бистрякова. В 1982 році вийшов перший LP Леонтьєва «Муза» (до цього в нього було 4 міньйони). З 1983 року він активно співпрацює з Бистряковим, та із трьох десятків записаних пісень, до слухача дійшло лише кілька. В 1984 році вийшли два LP Леонтьєва - «Диалог» (пісні Раймонда Паулса) та «Премьера» (пісні Олександра Морозова), через рік ще 4 міньйони та LP «Продавец цветов» (збірник пісень записаних на радіо). Втой час з Леонтьєвим почав працювати львівський аранжувальник і композитор Юрій Варум (екс-«Арніка»). В 1986 році Леонтьєв відновив співпрацю з Паулсом - платівка «Бархатный сезон». До цього, ще в 1984 році він записав «Мираж» - першу пісню Геннадія Татарченка; потім були «Арена» і в 1987-му знаменита «Белая ворона». Взагалі 1987 рік - рік офіційного визнання Леонтьєва - йому присуджують звання Заслуженого артиста України і премію ЦК ВЛКСМ. На цей же рік приходиться шостий LP «Я просто певец» і головна роль в рок-опері Лори Квінт «Джордано». Остання робота Леонтьєва з українськими авторами - «Доктор Время» Ігоря Демаріна, виявилася апогеєм його слави. Ще були відносно успішні роботи з маловідомими тоді Олегом Газмановим, Ігорем Тальковим, Сергієм Криловим, та його популярність почала замітно спадати. Після двох LP 1989 року - «Дело вкуса» та «Грешный путь» наступила тривала перерва, зв’язана також і з хворобою горла. Мабуть присвоєння Леонтьєву в 1992 році звання Народного артиста вже самостійної України надихнуло його. Нова програма «Полнолуние» була зафіксована в 1993 році на платівці фірми «SNC Luna»; одночасно з’явився концептуальний збірник «У ворот господних» (фірма «Апрелевка саунд»). На початку 1996 року Леонтьєв презентував нову програму «По дороге в Голливуд», що як і попередня, залишається найкрутішим концертним шоу на теренах колишнього Союзу.


 

 



Рейтинг © КМ студія

Магазин CD и DVD Купить ссылку на месяц
Ошибка при соединении с Базой MySQL!!!