|
Валерій Леонтьєв музикант
вже не український, та його вклад в нашу
популярну музику настільки вагомий, що він по
праву носить звання Народного артиста України. А
професійним співаком він став в 1973 році -
Сиктивкарська філармонія тоді назбирала
самодіяльних виконавців і направила їх на
навчання до Москви. Недовго провчившись ансамбль
«Ехо» почав заробляти грошей для філармонії
концертуючи по оленячих стоянках Комі АРСР, аж
поки його не надумали розформувати. Леонтьєву з
ансамблем вдалося влаштуватися до Горьківської
філармонії. Перші ж конкурси, на які послали
Леонтьєва принесли йому успіх - перше місце на
Всесоюзному конкурсі виконавців пісень
соцтабору в Ялті в 1979 році, через рік - перше місце
на «Золотому Орфеєві». Леонтьєв «набивається» до
композитора Давида Тухманова і той робить йому
унікальну програму з шести супер-хітів - Леонтьєв
надовго стає поп-співаком №1 в Радянському Союзі.
З 1981 року він номінально рахується українським
співаком - сім років Леонтьєв і гурт «Ехо» під
керуванням його дружини Людмили Ісаченко
працювали на Ворошиловградську філармонію.
Паралельно він навчався в Ленінградському
інституті культури ім. Крупської (відділення
режисерів - культмасовиків). Тоді ж була записана
ним перша пісня українського автора - «Куда уехал
цирк» Бистрякова. В 1982 році
вийшов перший LP Леонтьєва «Муза» (до цього в
нього було 4 міньйони). З 1983 року він активно
співпрацює з Бистряковим, та із трьох десятків
записаних пісень, до слухача дійшло лише кілька.
В 1984 році вийшли два LP Леонтьєва - «Диалог» (пісні
Раймонда Паулса) та «Премьера» (пісні Олександра
Морозова), через рік ще 4 міньйони та LP «Продавец
цветов» (збірник пісень записаних на радіо). Втой
час з Леонтьєвим почав працювати львівський
аранжувальник і композитор Юрій Варум (екс-«Арніка»). В 1986 році Леонтьєв
відновив співпрацю з Паулсом - платівка
«Бархатный сезон». До цього, ще в 1984 році він
записав «Мираж» - першу пісню Геннадія
Татарченка; потім були «Арена» і в 1987-му
знаменита «Белая ворона». Взагалі 1987 рік - рік
офіційного визнання Леонтьєва - йому присуджують
звання Заслуженого артиста України і премію ЦК
ВЛКСМ. На цей же рік приходиться шостий LP «Я
просто певец» і головна роль в рок-опері Лори
Квінт «Джордано». Остання робота Леонтьєва з
українськими авторами - «Доктор Время» Ігоря Демаріна, виявилася апогеєм
його слави. Ще були відносно успішні роботи з
маловідомими тоді Олегом Газмановим, Ігорем
Тальковим, Сергієм Криловим, та його
популярність почала замітно спадати. Після двох
LP 1989 року - «Дело вкуса» та «Грешный путь»
наступила тривала перерва, зв’язана також і з
хворобою горла. Мабуть присвоєння Леонтьєву в 1992
році звання Народного артиста вже самостійної
України надихнуло його. Нова програма
«Полнолуние» була зафіксована в 1993 році на
платівці фірми «SNC Luna»; одночасно з’явився
концептуальний збірник «У ворот господних»
(фірма «Апрелевка саунд»). На початку 1996 року
Леонтьєв презентував нову програму «По дороге в
Голливуд», що як і попередня, залишається
найкрутішим концертним шоу на теренах
колишнього Союзу. |
